Розділ 11

Розділ 11

Стефан розсміявся.

— Це означає, що ти — мисливиця за талантами! У найкращому сенсі! Шукаєш таких шалених, як я, витягуєш з котелень і базарів, і показуєш світу!

— Ти рекрутерка, така нині сучасна професія, — додав Артем, уже серйозніше. — Але ти, Інго, рекрутерка вищої категорії, їх називають хедхантерами*. Ти шукала і знаходила унікальних людей для особливих проєктів. Художників, дизайнерів, архітекторів, композиторів... Для виставок, конкурсів, великих презентацій. Твоя рекрутерська агенція "Шукачі скарбів" — одна з найкращих у столиці.

— І ти не просто там працюєш, — втрутився Стефан. — Ти її створила. З нуля. Разом із партнеркою. У центрі міста, навпроти філармонії! Я був там. Ходив, як у музей. Усе біле і чорне, і стильне — капець!

Інга слухала, намагаючись згадати, чекаючи спалаху спогадів, якихось асоціацій, образів у голові, які могли б пробудити свідомість від ступору, — але ні... Нічого не згадувалося, як би вона не напружувалася. Проте виникло бажання побачити той офіс на власні очі.

— У мене був… офіс? Студія? — перепитала вона.

— Так, — кивнув Стефан. — І вона досі є. Можемо поїхати туди хоч завтра.

— Так, я хочу побачити, де працювала. І хто я була… Зараз, на жаль, нічого не можу згадати, — похитала дівчина головою. 

Стефан зрадів:

— О! Чудово! Я якраз хотів поговорити з Варварою. Вона наводила останні довідки про Анну. Поїдемо разом! Там тобі точно все згадається! Увійдеш у свій кабінет, глянеш на стіни й картини на них — і пригадаєш!

Бурбо раптом застрибнув до Інги на коліна й замуркотів, потерся об її долоню й почав вмощуватися на колінах. Дівчина раптом згадала, що хотіла запитати в Артема про Остапа, бо почала гладити котика, й пальці ковзнули по нашийнику. 

— То домовилися? Завтра їдемо в твою студію? — уточнив Стефан.

Але Інга не встигла відповісти, тому що двері до їдальні відчинились і на порозі з’явився молодий чоловік у темній водолазці та сірому піджаку, з недбало скуйовдженим волоссям і телефоном у руці.

— Вечеря ще не закінчилася? — спокійно спитав він, ковзаючи поглядом по обличчях присутніх. Його голос був рівний, без будь-якого здивування чи інтересу. — Добрий вечір, Інго. Радий бачити тебе вдома. Сподіваюся, в тебе все добре. Ти сполошила всіх нас...

— Дякую, — відповіла Інга. Вона намагалася згадати, хто це. Наче Артем згадував ще якесь ім'я, чоловіка, який може прийти, а може й не прийти на вечерю. 

— Це Ярослав, — поспішив пояснити Артем, побачивши розсіяний погляд дівчини. — Ярославе, Інга нічого не пам'ятає, — очевидно, нагадав він чоловікові. А потім знову повернувся до дівчини. — Ярослав зараз мешкає тут, у маєтку… е-е-е… допомагає з господарством. Він твій далекий родич, я…

— Не перебільшуй, Артеме, — перебив чоловіка Ярослав, проходячи до столу. — Я просто гість, якого поки що не вигнали. Яка там допомога! Налаштувати систему може будь-хто, хто хоч трохи розбирається в програмуванні. Вона розрахована на інтуїтивне керування. Я ремонтував систему “розумного дому”, — пояснив Ярослав Інзі, яка нічого не розуміла з його слів. 

Він кинув телефон на стіл, сів біля Стефана, підняв кришку супниці й вдихнув аромат. Взяв черпак і почав накладати собі страву в тарілку. Потім поглянув на Інгу ввічливо, навіть із теплою усмішкою, і спитав:

— То ти не пам'ятаєш нічого? Як у тих дурних серіалах? Навіть те, що ти вирішила вийти за мене заміж?

_______________

*Хедхантер (headhunter) — це фахівець, який "полює" на рідкісні таланти: художників, архітекторів, керівників, спеціалістів... На відміну від рекрутера, він сам знаходить людину і переконує її приєднатися до проєкту. Термін походить з англійського headhunter— буквально "мисливець за головами".