Сім хвилин
Два береги
Річка не питає, хто з нас правий,
коли ми стоїмо на різних берегах.
Вона несе листя, тіні мостів,
слова, які вітер не доніс.
Я довго чекала, що вода
перекине між нами міст сама.
Та міст стояв вище за течію —
його збудували руки, не надія.
Я пішла до нього не швидко.
Дорога була слизька після дощу,
у кишені холонув телефон,
а під ногами тріщало каміння.
По той бік не було дива.
Лише знайоме обличчя, трохи втомлене,
і просте: «Я теж не знала, як почати».
Цього вистачило, щоб не повертатись.
Річка лишилася річкою.
Ми не стали однаковими берегами.
Та тепер між нами є перехід,
яким можна пройти, коли є сили.
Відредаговано: 05.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
