Сім хвилин

Руки, що вміють лагодити

Батько лагодив старий годинник,

не дивлячись на стрілки.

Розкладав гвинтики на клапті тканини,

поки час чекав у відкритому корпусі.

 

Я сиділа навпроти й хотіла спитати,

чи можна так само полагодити відстань,

слово, яке вийшло гострішим,

вечір, що закінчився грюканням дверей.

 

Він не підіймав очей:

«Спершу знайди, що саме зупинилось».

Маленька пружина лежала між нами —

майже непомітна, але потрібна.

 

Тепер мої руки вчаться обережності:

не тягнуть сильніше, коли не виходить,

не вдають, що все ціле,

не соромляться покликати на допомогу.

 

Годинник знову пішов, коли ми вже

перестали рахувати хвилини.

Деякі речі лагодяться не одразу —

але їх можна тримати обережно.



#1174 в Різне
#190 в Поезія

У тексті є: любов

Відредаговано: 05.11.2026

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше