На конверті проступило чуже місто,
написане почерком, якого вже нема.
Я знайшла його між сторінками
книги, що пахне пилом і літом.
Там було кілька слів про погоду,
про вокзал, де затримали потяг,
про те, що в новій квартирі
вікна виходять на захід.
Я не знаю, чи дійшов той лист,
чи змінилася вулиця, чи назва.
Є адреси, які лишаються в пам’яті,
навіть коли їх немає на мапі.
Я складаю конверт, не дописую нічого.
Деяким словам не потрібен маршрут.
Вони довго мовчать у шухляді,
а потім нагадують: ти пам’ятаєш.
Відредаговано: 05.11.2026