Сім хвилин
Поки чай холоне
Чай холоне, а ми все ще шукаємо
правильний початок для розмови.
За вікном сусід поливає квіти —
на календарі давно не літо.
Ти крутиш ложечку, слухаєш дзенькіт,
я складаю пальці навколо чашки.
Між нами — кілька втомлених днів
і слова, які не треба прикрашати.
Я кажу: «Мені було нелегко».
Ти не відповідаєш одразу.
Лиш відсуваєш цукор до мене,
бо пам’ятаєш, як я п’ю цей чай.
Розмова не виправляє минуле,
не обіцяє, що завтра буде простим.
Але в ній знаходиться місце
для правди без гучного голосу.
Ми допиваємо вже ледь тепле.
Посуд лишається на столі.
І вечір більше не здається дверима,
які зачиняються перед нами.
Відредаговано: 05.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
