Сім хвилин
Місто говорить пошепки
Увечері місто знімає голос,
лишає його на площах і в переходах.
Трамвай дзенькає один раз на повороті,
і звук поволі тоне між будинками.
У вікні пекарні гасять світло.
На лавці забули в’язану рукавичку.
Старий пес обнюхує мокрий ліхтар —
його господар не квапить додому.
Я йду без музики, без маршруту,
слухаю, як під ногами змінюється камінь.
За кожним вікном чиясь маленька вечеря,
чиєсь «ти вже вдома?», чиєсь тепло.
Місто не обіцяє, що самотність мине.
Воно лише залишає незачинені двері,
світло в аптечному віконці,
і місце поруч у нічному автобусі.
Я входжу до нього без вимог.
У відповідь воно нічого не каже —
тільки несе мої кроки крізь темряву,
поки за дахами холоне небо.
Відредаговано: 05.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
