Сім хвилин
Кімната після дощу
Дощ пішов, а кімната ще слухає
краплі, що сходять із даху повільно.
На столі розгорнулася книга,
під нею заснув недописаний лист.
Я відчиняю вікно на долоню —
стільки повітря мені сьогодні досить.
У ньому пахне мокрим камінням
і яблуками з чужого подвір’я.
На шибці тремтить моє відображення,
не чітке, зате справжнє.
Я не питаю його, ким маю стати,
не виправляю втоми під очима.
Десь у коридорі клацає годинник.
Вода в чайнику стихає.
Світ не змінився від короткої зливи,
та я вже дихаю трохи вільніше.
І цього вечора достатньо:
не перемогти всі темні думки,
а залишити для себе світло
на підвіконні, біля прочиненого вікна.
Відредаговано: 24.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
