Сім хвилин

Повернення

Я довго думала: повернутися —

це знайти незачинені двері,

той самий голос у сусідній кімнаті,

дорогу без жодного повороту.

 

Та дім не стоїть на місці.

У ньому міняють штори, ростуть діти,

і пил лягає навіть на речі,

які ми берегли від часу.

 

Тож повернення — не крок назад.

Це мить, коли впізнаєш у собі

дитину, що боялася темряви,

і дорослу, яка лишає нічник.

 

Я забираю з собою не все.

Лише те, що навчило мене бачити:

чиєсь плече біля мого,

воду, що несе й не судить,

слово, сказане вчасно.

 

А решту відпускаю без клятви

пам’ятати кожну подробицю.

Дорога веде не до колишньої мене —

вона веде до тієї, якою я стаю.

 

І якщо завтра знову буде важко,

я згадаю: світло не мусить бути великим.

Достатньо одного вікна,

достатньо одного кроку додому.



#1236 в Різне
#197 в Поезія

У тексті є: любов

Відредаговано: 24.10.2026

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше