Сім хвилин
Те, що ми називаємо любов’ю
Любов не завжди приходить словами.
Часом вона ставить чайник на плиту,
питає, чи тепло, коли виходиш,
і пам’ятає, чого ти не їси.
Вона не відчиняє всі двері за тебе,
не називає твої рани своїми.
Вона стоїть поруч, поки ти шукаєш ключ,
і не квапить руку.
Любов не скасовує відстані,
не робить минуле простішим.
Та в її присутності можна мовчати
і не боятися, що тиша — це кінець.
Іноді вона — сміх над дрібницею,
дві чашки на столі після довгого дня.
Іноді — чесне «я не знаю»,
після якого все ж не йдуть.
Коли мене питають, де її шукати,
я згадую прості речі:
хтось лишив для мене світло в коридорі,
а я повернулася додому.
Відредаговано: 24.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
