Одна хвилина — відкласти телефон
і почути, як дихає кімната.
Друга — впізнати за шибкою ніч,
яка вже не просить лишатися.
Третя — не відповідати страху
його ж голосом.
Четверта — назвати вголос
те, чого я справді хочу.
П’ята — пробачити собі
не швидкість, а зупинку.
Шоста — відчинити вікно
для повітря, якому байдуже до планів.
Сьома — подивитися, як небо
обережно змінює колір.
Ранок не дає готових відповідей;
він просто повертає речам обриси.
І цього досить, щоб встати,
зробити крок, налити води.
Сім хвилин — не ціле життя.
Та іноді в них поміщається
рішення знову бути в ньому.
Відредаговано: 24.10.2026