***

– Все зібрали? – запитала Даніела, виходячи з дому, при цьому тримала в руці сумку з грошима.
Ніколь кивнула, Дороті скривившись сіла у машину. Дрюк щось копошився в багажнику, не звернувши на Даніелу увагу. Тяжко зітхнувши, дівчина, підійшовши до хлопця і штовхнувши його стегном, кивнула у бік Ніколь і Дороті. Прийнявши з рук дівчини сумку, хлопець відповів:
– Батьки Дороті, так і не знають про її від'їзд. Не знаю, чому вона так вчинила?
– Дивно, – задумливо промовила Даніела і склала руки на грудях. – Це її рішення. Нам потрібно їхати, до настання сутінків три години. Думаєш, я хочу їхати? Я звикла до цього місця.
Дівчина сумно подивилася на будинок, у якому з нею сталися найнезабутніші пригоди.
– До цього ти багато подорожувала?
– Доводилось, – відповіла вона, і тут же змінила тему розмови, щоб Дрюк не ставив багато запитань. – Я зараз зачиню всі двері в будинку, а коли повернуся можна рушати.

Розвернувшись, дівчина не встигла зробити й кроку, як Дрюк узявши її за руку і притягнув до себе. Схиливши голову на бік, дівчина, піднявши на хлопця очі, прошепотіла:
– Не тут.
– Гадаєш, вони не здогадуються?
Знизавши плечима, Даніела відповіла:
– Дай мені час. Я ще не відійшла від попередніх відносин.
Дрюк з хвилину невідривно дивилася дівчині в очі, а потім кивнув і відпустив її.
Увійшовши в дім, Даніела озирнулася. От і настав час залишити це місце. Зачиняючи двері на кухні, дівчина згадала, як у перший же день побачила у себе на столі товсту дупу кота, що стирчала з сумки. Усміхнувшись, вона увійшла у вітальню в вікно якої в'їхав божевільний Білл. На другий поверх Даніела не зважилася піднятися. Будинок вона вирішила не продавати, а лишити все як є.
Дівчина ще нічого не знала про те, які сили набула, а може Коронатор забрав їх назад.
Сховавши ключ у кишеню куртки, Даніела відступила два кроки назад, востаннє оглянула фасад будинку. Глянувши на годинник, стрілки показували половину п'ятої вечора.
– Пора, – видихнула Даніела і, розвернувшись, ступила до машини.