***

Даніелу трусило. Дівчина не могла зрозуміти від чого саме, можливо, від страху чи того, що відбувалося з її тілом і свідомістю. Падаючи, вона знову підіймалась і коли стала на ноги, зрозуміла, що їй більше нема чого втрачати. Коронатор міг убити Ніколь і Дороті, і, якщо це станеться, вона не вибачить себе.
Виставивши руки вперед, дівчина кинулась на короля. Вхопившись за його одяг, Даніела закричавши потягла його на себе. Її дії дорівнювали до нуля.
- Відчепись! – король, що сили вдарив дівчину в груди, відштовхуючи від себе.
Все в якусь мить попливло перед очима, і Даніела розуміла, що це кінець. Ніхто їм не поможе. Дрюк знерухомлений, Ніколь та Дороті на межі між життям та смертю.
Королева Світлих Фейрі втручатися не хотіла, і тільки мовчки спостерігала за подіями.
- Коли ти припиниш вже, га?! – вигукнув Рик, наближаючись до них.
Голова Коронатора сіпнулася, і він подивився на перевертня, що наближався. У його очах Даніела прочитала подив, король здивувався такому повороту подій
Даніела, розтиснувши пальці, впала на землю. Ніколь та Дороті дивились на Рика.
- Чого ти хочеш? – спитав Кронатор. – Зникни перевертень.
Виставивши руку наперед, король закликав магію.
- Припини, Аеео! – слова Рика так і повисли у повітрі.

Даніела бачила, як скам'янів Коронатор. Дівчина нічого не розуміючи дивилася на перевертня.
Переводячи погляд з Коронатора та на Рика, вона, ковтнувши, подавила зітхання. Король темних Фейрі, примруживши очі, невідривно дивився на чоловіка.
- Відпусти дівчаток! – наказав Рик, зробивши крок ближче до короля.
Для Даніели здалося, що час сповільнився. Рука короля розтиснулася, і він відпустив Ніколь та Дороті. Дівчата одразу ж кинулась до Даніели.
- Ти знаєш, що настане після твоїх наказів, перевертень? - поцікавився Коронатор, трохи знявши напругу, що повисла в повітрі.
Рик лише коротко кивнув, і знову зробив крок ближче до Коронатора. Дівчина зрозуміла, що має щось статися не гарне для Рика.
- Не знаю твого плану, - втрутилася дівчина, звертаючись до перевертня, - і він мені вже не подобається. Поясни!
– Не зараз, – відрізав Рик, навіть не дивлячись на них з Ніколь.
Витягнувши руку вперед, перевертень промовив:
- Звільни Дрюка. Зніми чари з нього.

Коронатор якось дивно реготнув і виконав прохання перевертня.
Даніела глянула на Дрюка. Хлопець з хвилину сидів у тій самій позі, що й був, а потім спершу засунулась його рука, нога і труснувши головою, він повалився на бік. Застогнавши Дрюк, тихо вилаявся.
Ставши навколішки, Даніела підповзла до хлопця. Пригладивши його волосся і прибравши його з обличчя Дрюка, дівчина поцілувала його.
— Зупини Рика, — прохрипів Дрюк, випроставшись на землі на повний зріст.
- Що він задумав? – спитала Даніела.
- Померти, - видихнув він, намагаючись сісти.
Обернувшись, Даніела з жахом зрозуміла, що Рик вирішив померти. Спочатку дівчина подумала, що їй здалося, але перевертень на десять років постарів. Шкіра чоловіка набула сірого кольору відтінку, а у волоссі з'явилися сиві пасма.
– Рику! – вигукнула Ніколь і спробувала кинутися до чоловіка.
- Ніколь, ні. Зупинись!
– Ні. Рику, що ти робиш? – Ніколь не розуміла, що відбувається зараз.
- Те, що мусив зробити давно. Врятувати тебе. Спершу від твоєї матері, а потім від Білла. Пробач, Ніколь.

Стиснувши другою вільною рукою, руку Коронатора, перевертень сказав:
– Відпусти все. Ніколь. Дороті. Дрюка. Дівчат…
Він різко замовк, Даніела розкривши рота не моргаючи дивилася на Рика. Дрюк стиснувши руку дівчини, давав зрозуміти, що він поряд і не покине.
- ...Даніелу, і обіцяй, Аеео, що більше не потурбуєш моїх друзів.
Сказав ці слова, Рик опустив голову.
На мить повисла мовчанка.
Коронатор не квапився відповісти. Оглянувши всіх присутніх, король зітхнув театрально.
- Обіцяю. Тільки, вони залишать моє місто. Хай їдуть геть.
Рик кивнув. Тіло перевертня здригнулось і Даніела побачила, як волосся чоловіка стало білого кольору і пасмами посипалося на землю. Шкіра Рика вкрилася зморшками, і він, важко дихаючи, впав на коліна.
- Я вже нічого не розумію, - промовила Даниела розгублено оглядаючись. – Навіщо він так?
— Даніела, подивися на мене, — попросив Дрюк і торкнувся дівчини, щоб привернути її увагу.

Коли привернув увагу дівчини, Дрюк спокійно промовив:
- Зараз, ти береш Ніколь і Дороті за руки, і ви йдете.
— Ні, — похитавши головою, почала відмахуватися Даніела.
- Так, - твердо промовив Дрюк і підвівшись на ноги й незграбно потупцював на місці, щоб його тіло слухалося знову.
Допомагаючи піднятися Даніелі, хлопець кинув швидкий погляд на королеву Світлих, вона зникла. Похитавши головою, Дрюк піднявши дівчину, прошепотів:
- Прошу тебе, зроби так як я говорю. Нам потрібно йти, і чим швидше, тим краще. Коронатор не кидає слів на вітер. Ми вільні.
- Як же Рик?
- Він зробив власний вибір.
Даніела розгублено глянула на Дрюка, і шумно видихнувши відійшла від хлопця і підійшовши до Ніколь та Дороті сказала:
– Ми повинні піти.
– Ні. Я не залишу тут Рика, – заперечила Ніколь, і в її очах застигли сльози. - Я його не залишу.
- Ми повинні…
– Ні!
— Ніколь, — звернувся Дрюк, і тут його перебив Рик.
Голос чоловіка лунав хрипко і дуже тихо.

— Ідіть негайно. Я вирішив так.
- Але ...
- Ніколь, моя люба. Все буде гаразд. Я кохаю тебе.
- Хм, як мило, - промовив Коронатор відпускаючи руки Рика, від чого перевертень звалився на землю.
Даніела могла розглянути обличчя перевертня і жахнулася. Очі Рика покрили більмо, він став сліпим, з рота випали всі зуби, а обличчя збродили глибокі зморшки. Перевертень вмирав.
– Ні. Ні! - Вигукнула Ніколь, її здолала істерика.
Дівчина кинулась до коханого, але дорогу їй перегородила Даніела. Рана у грудях пекла, але дівчина трималася з останніх сил.
– Припини. Ти нічим не зможеш допомогти, – намагалася достукатися до Ніколь Даніела.
Вчепившись в одяг дівчини, Ніколь впустивши голову їй на плечі, голосно заридала.
— Він усе це зробив, щоб ми врятувалися, — прошепотіла Даніела, погладжуючи дівчину по спині.
- Ходімо, - Дрюк м'яко підштовхнув дівчат, щоб вони поквапилися.
Дівчата повільно пошкандибали геть з галявини Семи Дів.