Розділ 21

Розділ 21

Рик спокійно спостерігав за подіями. Жоден м'яз не здригнувся на тілі, коли Коронатор вирвав серце у Кріса. Коли цей чоловік підстрілив Ніколь, Рик ледве стримався, щоб не накинутися на нього. Він повинен тримати себе в руках, лише потрібно почекати.
Тепер Кріс мертвий.
Даніелу було поранено, Ніколь також, а Коронатор не передбачуваний у діях. Королева Світлих Фейрі була осторонь і не втручалася, спостерігаючи за тим, що відбувається з легкою цікавістю на обличчі. Ельф Гаррі ховався за королевою. Боягуз!
Стискаючи в руках серце Кріса, що ще б'ється, Коронатор простягнувши його звернувся до Данієли.
- Твій страх і ворог переможено. Прийми цей дар – серце ворога. Ти маєш його з'їсти, щоб одержати його силу.

Пляскаючи віями, Даніела здивовано дивилася на серце в руці Коронатора.
Рик помітив, як у дівчини з'явилися блювотні рефлекси, а з очей бризнули сльози. Перевертень розумів, що залишалося не так вже й багато часу. Потрібно зачекати.
- Даніела, - покликала Ніколь дівчину і тримаючись за бік спробувала встати.
Дороті тримала її під руку - допомагаючи. Даніела повільно перевела очі на білявку, і її погляд зупинився на рані дівчини. Обличчя приїжджої змінилося, ставши більш зосередженим, перевертень відчув запах, що вийшов від неї, і це була впевненість.
- Відпусти Дрюка, і моїх подруг і я виконаю те, що хочеш ти, - впевнено промовила Даніела, глянувши на Коронатора.
Щоб підтвердити свої слова й упевненість, Данієла піднялася на ноги, хоча було видно як це їй важко вдавалося. Накривши своєю долонею серце Кріса, дівчина з викликом глянула Коронаторові у вічі.
- Що запропонуєш натомість? – накривши своєю долонею тонкі пальці Даніели, король посміхався.
Від цієї усмішки, у Рика похололо все всередині.

– Себе! – твердо відповіла і було видно, як вона випросталась у свій повний зріст.
Даніела ледве діставала до підборіддя Коронатора, але не злякалася. Рик перейнявся до неї симпатією з часткою шани.
– Себе? - Перепитав Король, провівши закривавленою рукою по волоссю дівчини.
Вона навіть не скривилася, і кивнувши головою прямо дивилася Коронаторові в очі.
- Хтось проти? - поцікавився король, оглянувши всіх присутніх, і найдовше його погляд затримався на королеві, яка, зручно примостившись на опалом листі, спостерігала за тим, що відбувається.
– Я проти!
Виступивши вперед, оголосила Ніколь. У Рика відкрився рот від подиву, а в голові крутилося одне: «Вона що збожеволіла?!»
– Ти? До чого комічна ситуація? – буркнув Коронатор, а потім спалахнув. – Ви ще смієте мені ставити свої умови? Ви - смертні істоти! Чути це просто не хочу. Ви - мої! Лише мої. З'їж це серце, смертна!
Наказав Коронатор і схопивши Даніелу за волосся, він підніс до її вуст серце Кріса.

Дівчина не розгубилася і відштовхнула руку короля. Тяжко дихаючи, вона плюнула Коронаторові в лице. За цією зухвалою поведінкою послідувала відповідь з боку короля. Ударивши Даніелу на відмах по обличчю, вона впала на землю.
Між пальцями Коронатора заблищала чорна магія, він зашепотів заклинання.

Дівчина, опритомнівши, дивилася на його руки, а потім витягнувши перед собою руку викрикнула слова відомі тільки їй одній. З-під тонких пальців Даніели вислизнули чорні іскри й попрямували до ніг Коронатора. Чорний вогонь охопив поділ його шат і поглинаючи тканину попрямував вище.
– Маленька сучка! - заливаючись сміхом промовив король, потім його регіт різко припинився і чорне полум'я згасло, завдавши невеликої шкоди його персоні.
Даніела, схоже, не збиралася зупинятися, вона, зачерпнувши жменю землі та розтираючи її між пальцями, продовжила плести магію.
- Ти думаєш, коли я наділив твоє смертне тіло магією, що зможеш тягатись зі мною?
– Так. Бо не хочу ставати твоєю маріонеткою! – відповіла Даніела, і поміж її пальців сипалися іскри і щойно торкаючись землі перетворювалися на чорне щось.

– Пенелопа Старк, могла протистояти. Тоді чому я не можу? – продовжила казати Даніела.
- Дурня. Що ти можеш вдіяти? Ти ж сама.
- Ми можемо, - втрутилася Ніколь, її підтримувала Дороті, і судячи з їхніх облич, вони мислили однаково. – Ми втомились боятися. Ти стільки занапастив безневинних жертв через свої бажання.
Коронатор рухався швидко і, стиснувши дівчат за горло, почав душити обох.
Закричавши, Даніела різко схопилася на ноги, але сили підвели її, і дівчина впала на землю. Хапаючи ротом повітря, вона намагалася підвестися, і знову падаючи намагалася підвестися. Сяк-так здобувши вертикальне положення, і на тремтячих ногах, вона дивилася відкрито на Коронатора.
- Відпусти їх! – наказала Даніела, стискаючи кулаки.
- Що ти вдієш, смертна?! – заревів король від агресії.
Його волосся розкидалось по плечах, одяг забруднений у багнюці та крові. Він скидався на божевільну від гніву людину.

Рик розумів, що далі не варто тягнути. Він міг прикінчити Ніколь і Дороті, і решту.
Видихнувши, перевертень зробив крок і виринувши з-під гілок густої ялинки, він відчув, як хтось, схопивши його за руку. Обернувшись, Рик з подивом подивився на Гаррі. Ельф міцно тримав за руку перевертня і не пускав далі.
– Що ти задумав, Рику? – спитав Гаррі.
– Відпусти.
– Ні. Він уб'є й тебе, - продовжив наполягати ельф. – Заради неї?..
- Плювати, у нього Ніколь, - намагаючись вирвати руку, відповів перевертень.
- Вона сама обрала свій шлях…
– Заткнись! – зашипів Рик, і в темряві очі його блиснули жовтим світлом.
З хвилину ельф і перевертень дивилися один одному у вічі, і першим відвів погляд Гаррі.
Забираючи руку, ельф якось дивно глянув на Рика і відійшов убік.
- Пробач, - прошепотів Рик, повертаючись спиною до Гаррі, а лицем до галявини.
Він давно повинен був це зробити.