***

Оглянувши будинок, Кріс підібгавши губи скептично глянув на розбите вікно, яке забили дошками. Невже тут мешкала Данієла? Знаючи свою дівчинку, він міг присягнутися, що в такому гадючнику, вона й дня не провела б. Щось тут було не так, у цьому Кріс був певен на всі сто відсотків.
Пройшовши далі в будинок, він, миттю зазирнувши на кухню, відзначив суцільний бардак.
- Тут, як у притоні, - зробив зауваження Дік, ставши посеред кімнати, де було розбите вікно.
Кріс промовчав, продовжуючи поглядом вивчати обстановку. Він намагався усвідомити, що тут відбувалося.

- Цікаво, що на другому поверсі?
Дік зробив крок у напрямку до сходів, коли Кріс знаком руки зупинив його.
- Озирніться навколо будинку, а я сам піднімуся на другий поверх, - наказав Кріс, діставши зброю. - У будинку Данієли нема. Але, вона може ще приїхати.
– Машина в гаражі! – крикнув один із хлопців, зайшовши до них через вхідні двері.
- Хм, - задумавшись, Кріс скоса глянув у бік сходів. - Дивно! Дік, за мною, а ви двоє будьте напоготові.
Підійшовши до сходів, чоловіки почули глухий стукіт, а потім чийсь тихий голос. Все тіло Кріса напружилося, в будинку все-таки хтось був.
Намагаючись чинити менше шуму, вони, підвівшись, озирнулися. Все було тихо, але Кріс міг поклястись, що чув голос.
- Я знав, що ви перейдете, - несподівано пролунав грубий голос чоловіка.
Кріс сильніше стиснувши в руці зброю, зробив пару кроків до відчинених дверей, за якими знаходилася щось подібне до бібліотеки.
Навпочіпки до нього спиною сидів чоловік у брудній сірій футболці та джинсах. Все довкола чоловіка було розкидано, стіл осторонь, книги на підлозі, одна частина карниза перекосилася, відкриваючи погляду брудне вікно з дивними написами на ньому.
– Хто ти? – спитав Кріс, однією рукою притримавши Діка за плече.
- Ти тут не знайдеш, ту яку шукаєш, - відповів чоловік і далі сидів до них спиною. – Її тут нема.
- Данієла?
– Вона сама. Її тут немає. Вона в Нього, - продовжував відповідати незнайомець.
– Де вона? – знову повторив Кріс, уже нічого не розумівши.
Слухаючи голос чоловіка, Кріс відчував, як страх потроху обволікав його серце. Щось із тим незнайомцем було не так. Хто він такий?
- Ти так хочеш знайти її, що притягнувся до цього місця? - продовжив казати чоловік. – Мені шкода. Цікаво, що вона такого накоїла, що по її душу прийшло четверо вершників апокаліпсиса? Хоча, тут вистачає й своїх, що бажають їй помститися.
- Ха, - реготнув Кріс від напруження. - Моя дівчинка і тут наробила справ. Це в стилі Данієли, все поставити верх днище.
– Повторюся. Її тут нема.
– Де вона?
- Ти так хочеш знайти її? - Перепитав незнайомець заворушившись.

Кріс і Дік зробили кроки назад, наставивши зброю на нього. Тіло незнайомця продовжувало рухатися, він підводився на ноги.
– Стій! - Звелів Кріс.
- Вона потрібна тобі? Якщо так. То, я відведу вас до неї, - вимовив він, випроставшись на весь свій немаленький зріст.
На мить Крісу здалося, що він уже десь бачив цього парубка. Але цього не могло бути, хіба що той хлопець із кав'ярні. Ні, це не міг бути він і в будинку Данієли?
– Де вона?
- Я відведу тебе до неї, - відповів чоловік і напівобернувся до них.
Кріса немов пропалило струмом, очі у чоловіка мали жовтуватий колір, як у вовка.
- Твою матір! – лаявся Дік, позадкувавши назад. – Що за чортівня?
Чоловік скалив, показавши різці.
- Мене звати Рик. Я покажу де ваша Данієла.
– Хто ти? Що ж ти таке? – видавив із себе Кріс, його руки затремтіли.
Він уперше таке бачив, і уявлення не мав куди потрапив і що відбувається?
– Таких як я називають Іншими. Ось ти! Як думаєш хто я? Твої гадки? - Чоловік повернувся до них обличчям, і Кріс відзначив схожість незнайомця з вовком.
— Ну ж, — підбадьорював Рик. – Я ж бачу на ваших обличчях, у вас є відповідь.
Тряхнувши головою, Кріс узяв себе в руки, вирішив показати, хто тут є альфа. Сховавши зброю за пояс, Кріс глянувши на Діка кивнув тому, давши зрозуміти, що все нормально.
- Не знаю, що тут відбувалося, що це за місце, але мені потрібна Данієла та крапка. Мені плювати, я хочу знайти цю сучку.
Рик, посміхнувшись і трохи пройшовши кабінетом, трохи розім'яв м'язи, що затекли, і звернувся до Кріса.
– Я відведу тебе до неї. Лише те, що ви побачите там, я не зможу пояснити. Я застерігаю.
- Ти про що?
- Данієла цієї ночі стане однією з Семи Дів, - відповів Рик і несподівано в кімнаті виник ще один чоловік з довгим чорним волоссям у строкатому одязі.
Заправивши пасмо волосся за вухо, незнайомий дивився на Кріса нелюдськими очима.
– Що тут відбувається? Що за ... - не на жарт злякався Кріс, але потім цей страх переріс в агресію.
Він не думав, що все буде так.