Розділ 18

Розділ 18

Голосно грюкнувши дверцятами авто, Кріс вилаявшись, уже всоте, зненавидів це чортове містечко. Після годинного пошуку мотелю, в ньому, як на зло, не виявилося вільних місць, нехай він і пропонував потрійну оплату.
«Що за кляте місце?!» - зло подумав Кріс, чортихаючись.
Поглянувши на хлопців, що спали на задньому сидінні, він, важко зітхнувши, потер обличчя рукою. Хоч небагато, але зможе побути віч-на-віч зі своїми думками.
Ночі стали помітно холоднішими, жовтень місяць добігав до кінця. Чоловік, хруснувши кісточками пальців, походив навколо машини. Як він і передбачав, що Данієла тут. Мабуть, минулі уроки, які він дав їй на знак покарання, так нічого її не навчили. Прикро. Незабаром вони зустрінуться, і Кріс зробить їй гідний подарунок до дня народження. Усміхнувшись, чоловік, вмостившись на капот машини - закурив.

Ніч виявилася на диво спокійною і тихою, не було чутно міського галасу, як це було в столиці. Десь недалеко завухала сова, а потім вдалині почувся звук сигналізації. Одного Кріс не міг зрозуміти: чому Данієла обрала саме це місце, аби втекти? Хоча він ніколи не розумів Данієлу. Логіка її мислення завжди була для нього загадкою. На відміну від інших повій, що зігрівали його постіль, Кріс розумів їх відразу: секс, гроші, секс. Усього три бажання були присутні в головах цих тупих баб. Проте, Данієла інша. Випустивши в повітря пару кілець диму, Кріс задумливо подивився на небо, і мало не задихнувся. Закашлявши, чоловік упустив на землю недокурену сигарету, і наче вражений громом, витріщався на зоряне небо. Йому не могло здаватися. Ще раз, протерши очі рукою - вилаявся.

- Мати вашу, що це було?! - Вилаявся Кріс, продовжуючи тихенько покашлювати.
В таку чортовину він не хотів вірити. Відьом, що літають на мітлах, - не існує! Тоді те, що він бачив, не могло бути галюцинацією. Він не вживав наркотиків.
- Маячня якась, - прошепотів чоловік і, поставивши ноги на землю, похитав головою, відганяючи видіння.
Перевівши дихання, Кріс почав заспокоюватись. Йому терміново потрібно відпочити й не більше. Дорога виявилася складною, та й пошуки Данієли затяглися, від цього могло здатися що завгодно. Витягнувши цигарку, чоловік тільки було затягнувся - почув вовче виття. На виття десь недалеко від машини, почулося завивання у відповідь. Впустивши на землю цигарку, Кріс голосно лаявся, побачивши як з темряви на нього дивилися пара жовтих вовчих очей.
Кинувшись до машини, він, завівши мотор, різко рвонув з місця, піднявши в повітря куряву. Хлопці, тут же прокинувшись нічого, не розуміли, що відбувалося і куди такий поспіх?

Облаяв їх, Кріс останнє, що зумів розгледіти, коли фари машини освітлили, те місце де він побачив очі. Там стояв високий чоловік з довгим до плечей волоссям рудого кольору, повністю голий, він скалився в їх бік.
Схоже, що й інші хлопці теж побачили це, від чого притихли одразу.
Це дуже дивне місце, і в душі Кріса знову оселився страх.

***

Ніч добігала, з неба одна за одною зникали зірки. Рик, втомлено опустившись у крісло, широко позіхнув. Цілу ніч вони з Гаррі обшукували весь будинок, але так нічого й не знайшли. Це суцільна смуга невдачі, а цієї ночі буде Хелловін, але ім'я він так і не дізнався. Заплющивши очі, перевертень прислухався до звуків, що оточували його. Гаррі копався на другому поверсі в кабінеті, щось бурмочучи ельфійською. Рику подобалася ця дивна гарна мова, а ось Гаррі він не міг перетравлювати, ось і вирішив спуститися вниз і трохи відпочити.
На вулиці піднявся невеликий вітер, шелестюче опалим листям. День віщував бути сонячний, що дивовижно для цього часу року. Але скоро прийдуть дощі, а потім довгі зимові ночі.
Рик не помітив, як занурився в дрімоту, ці дні вимотали перевертня. Він присягнув собі, що врятує Ніколь. Він любив її, і мусить відшукати це прокляте ім'я.


Перевертню снилося, чи він, підіймається сходами на другий поверх у будинку покійної Пенелопи Старк, а зараз господинею будинку стала Данієла. Дивлячись навкруги, він бачить, як Дороті сидить біля дверей спальні, трохи далі біля комори стоїть Данієла, прикриваючи собою сумку набиту грошима. Повернув голову, Рик дивиться на вхід до кабінету, у проході стоїть Ніколь, і, притулившись спиною до одвірка якось дивно усміхаючись, манить пальцем до себе. Подивившись на Дороті та Данієлу, перевертень відчуває їхні погляди, такі засуджувальні та неприємні. Ноги Рика ведуть його далі ближче до Ніколь. Вона, відійшовши убік, жестом запрошує його увійти. Немов слухняне вовченя, він входить. Біля вікна стоїть Він. Темне вбрання приховує його тіло, а волосся відливає на сонці міддю. Він стоїть спиною. Удар у спину валить Рика з ніг, падаючи на підлогу, перевертень чує, як дзвінко сміється Ніколь, до її сміху приєднуються Дороті та Данієла, і Він. Трясся головою, Рик пробує піднятися на ноги, але знову виявляється ниць. Відчуваючи себе метеликом, якого прикололи шпилькою, перевертень намагався вирватись. Закричавши, він, хапаючись за край килима, і відкидає його убік, рухається стіл, стілець падає на підлогу. Чується тріск тканини, що рветься, на мить Рик заплющує очі, але коли розплющує, дивиться на підлогу, і його б'є немов обухом по голові. Простягнувши руку, перевертень розуміє, що його час закінчується та починає дряпати літери. Перевертень не знає про що пише, рука сама виводить їх…

Крізь сон, Рик почув, як грюкнули одразу чотири дверцята авто. Здригнувшись, перевертень, підвівшись, опинився на ногах. Подивившись на вікна, забите дошками, - вдихнув.
Вилаявшись, Рик в три стрибки вибіг на другий поверх. Вбігши в кабінет, перевертень розгублено озирнувся на всі боки. Ельф крізь землю провалився. Невже він так довго спав?
У вхідні двері голосно постукали. Ще раз вилаявшись, Рик закликав себе до порядку. З цією четвіркою він міг впоратися у два рахунки, але не хотів цього робити. Заплющивши очі, перевертень прислухався до свого чуття. Двоє чоловіків стояло перед вхідними дверима. Один пішов обходити будинок. Четвертий стояв біля дверей гаража. Цікаво, чи він замкнений?
Перевертень знав, що прийдуть ці чоловіки. Куди подівся ельф, коли він так потрібний?
Знову стукіт у двері, на цей раз вимогливіший.
Виходячи з кабінету, погляд Рика мимоволі зупинився на брудному килимі. Край його був трохи затертий, і перевертень згадав сон. Він був такий реальний, немов усе відбувалося з ним наяву. Зробивши крок до столу, Рик відчув, що він йде правильним шляхом. У двері настирливо стукали, а потім чоловічий голос щось сказав другому хлопцеві. Рик невідривно дивився на килим. Плював він на дружків приїжджої, він повинен врятувати Ніколь.
Впавши на коліна, перевертень чув, як у кухні з гуркотом відчинили двері, всю свою увагу він зосередив на тому, що має побачити. У голові промайнула думка, що Гаррі міг дізнатися ім'я першим і звалив того. Ні!
Під ногами чоловіків рипіли половиці, коли вони ступали по них своїми важкими черевиками, проходячи до будинку.
Вхопившись за край килима, Рик на мить засумнівався. Якщо це лише сон?
— Боягуз, — прогарчав перевертень і відкинув убік край.
Перед очима у хлопця промайнули образи зі сну, як він дряпав напис нігтями.
Провівши рукою по ледве помітних літерах, Рик знав, що Пенелопа Старк померла на цьому місці.