***

Відступивши в темряву Рик, невідривно дивився прямо на темноокого незнайомця. Той підійшовши до авто, теж озирнувся і вдивлявся в темряву, де сховався Рик.
Тепер він розумів, що хотіли ці хлопці. Вони шукали Данієла.
«Ну що ж, удачі хлопці!» - посміхаючись, думав перевертень і, повернувшись, попрямував порожньою вулицею.
Раствілл спорожнів умить, як тільки на місто опустилися сутінки. Всі причаїлися, чекаючи свята, часу, коли ніхто не приховував своєї сутності, де межа між світами живих і мертвих стоншувалась настільки, що відбуваються дивовижні речі, і творилася магія.

Рик крокував упевнено, хоч розумів, що куди він, точніше до кого, йшов, навряд чи вислухає та допоможе. Тоді він втік, як щур, і нив усю дорогу до галявини. Гаррі мав щось знати, і Рик міг присягнути.
Підійшовши до будинку ельфа, перевертень зупинився, дивлячись на вхідні двері. Рик знав, що Гаррі знає, що він тут. Як і передбачалося, ельф, відчинивши двері, вийшов на ґанок і пильно подивився на перевертня. Мовчання тривало недовго, першим його порушив Гаррі.
- Я вже відповів ще тоді, що лише хранитель і нічого не знаю…
- Брехня! - Вигукнув Рик, не давши закінчити фразу ельфу.
На обличчі Гаррі відобразилося щось подібне до посмішки, і він ледве стримано відповів:
- Я нічим не зможу допомогти твоїй крихітці, і тій приїжджій. Вони зробили свій вибір. Я не врятую їх. Немає в мені такої сили.
- Мені потрібне ім'я! Тільки ім'я! – прокричав Рик, почуваючи себе розгублено.
Вихопивши з кишені записник, який служив Пенелопі Старк у ролі щоденника, Рик, трясучися ним, трохи тихіше сказав, знаючи, що ельф почує його.
- Вона знала. Тут. Десь тут.
Останні слова Рик видихнув.
Ельф з хвилину дивився на перевертня, а потім, відійшовши убік, кивком голови запросив його увійти.

Як тільки перевертень переступив поріг будинку, ельф як крізь землю провалився. Озирнувшись, Рик вигукнув: «Повернися! Ти де подівся?"
- Чого кричав? – відповів ельф, з'явившись немов звідкись. – Тут я, ось тут. Дай мені щоденника.
Простягнувши руку, Гаррі глянув на Рика, чекаючи. Стиснувши в руці записну книжку, він, заперечливо похитавши головою, відповів:
- За умови, що ти допоможеш мені віднайти це ім'я.
Ельф, схиливши голову на бік і оглянувши перевертня з ніг до голови, кивнув. Рику це здалося не переконливо і він, простягнувши руку, з викликом дивився на Гаррі. Опустивши погляд своїх нелюдських очей, ельф подивився на простягнуту руку і трохи скривившись, потиснув руку перевертня. Долоня ельфа виявилася прохолодною і по-жіночому м'якою, але сильний потиск рук доказав, що Гаррі мав яйця.
Передаючи ельфу щоденник Пенелопи Старк, Рик сказав:
– Бачив чужинців у місті. Вони шукають приїжджу.
- За ними спостерігають, - якось відсторонено відповів Гаррі і почав гортати щоденник, ніби шукав те саме заповітне ім'я, як і Рик.
- Де ж він був?
– Хто? - Не зрозумів перевертень.
- Ця книжечка, - відповів ельф, і почав ходити по кімнаті, читаючи в пів голосу записи.
- Приїжджа сховала, а я випадково знайшов, - відповів Рик і сівши в крісло мимоволі пригадав, як тоді з Ніколь вони прийшли сюди. Легка усмішка торкнулася губ перевертня, від чого почув зауваження: «Чого скалишся, вовченя?»
- Відчепись.
- Ти читав його?
Рик мовчки кивнув головою.

– Дай мені час, – попросив ельф і зник із кімнати.
Скочивши на ноги, Рик вилаявся і закричав:
- Ти що хочеш мене обдурити, вухастий?! Повернися! Ми уклали угоду.
Відповіддю стала тиша.
Несподівано ввімкнувся телевізор, і по ньому показували «Світ тварин» - де дві голодні гієни переслідували свою жертву. Здригнувшись, Рик грубо вилаявся і почав ходити з кута в куток, немов звір у клітці. Ішов час, він здавався перевертню вічністю, хоча Гаррі був відсутній лише півгодини.
грюкнули вхідні двері, і в кімнату увійшов ельф, весь повністю поглинений в читання. Проходячи поруч із риком, Гаррі ніби, між іншим, кинув: «Я тобі тілик увімкнув, подивися. Залишилося ще пару дат перевірити. Хочу зауважити, ім'я тут не згадується»
— Знаю, — невдоволено прогарчав Рик.

Його дратувало очікування, і зневажливе ставлення Гаррі до нього. Ніхто не знав, чому ельф так недолюблював перевертнів, і у нього часто виникали конфлікти із ватажками зграй. Хоча чесно зізнатися, кладучи руку на серце, Рик також не відчував особливої симпатії до цього вухатого. Ельфам довіряти не варто - це правило перевертень зрозумів вже давно.
- Займи себе чимось, - махнув рукою Гаррі, дивлячись у щоденник.
— Ти знущаєшся? – спалахнув Рик, його це доконало. - Там у лапах у Коронатора Ніколь, а я мушу зайняти себе чимось?! Ти при своєму розумі? Віддай мені щоденник, я його прочитав ще в будинку, там ніде не написано про ім'я, нехай і між рядками згадується. Я до тебе прийшов по допомогу. Ти ж?
- Ш-ш-ш, - приклавши палець до губ, ельф закликав Рика мовчати.

Тяжко дихаючи, перевертень, стискаючи і розтискаючи кулаки готовий, був будь-якої миті накинутися на Гаррі з кулаками, і зубами вгризтися йому в горлянку.
- Я допоможу тобі, - спокійно промовив Гаррі. - Прочитати, ти прочитав. От тільки ти так нічого й не зрозумів. Збирайся!
– Куди?
- У будинок приїжджої. Куди ще, вовченя!