***

***

Як тільки вони втрьох відійшли від будинку на відстань Ніколь з гіркотою зрозуміла, що вся її мужність кудись зникла. Їй хотілося втекти і десь сховатись, як вона це робила часто після побоїв Білла, дівчина замикалася у себе в будинку, і щільно закриваючи штори, сиділа в кутку спальні і, підтягнувши до себе ковдру, гірко плакала.

Якщо вона зараз так зробить, то підведе всіх.

Гаррі йшов попереду, показуючи шлях до галявини Семи Дів. Ніколь йшла слідом, а процесію замикав Рик. Ще в будинку, коли вони збиралися, перевертень мовчав, що було йому невластиво, адже до цього він сперечався з ельфом. Крокуючи один за одним, вони думали кожен про своє, Ніколь раз у раз прокручувала в голові слова, що мала сказати в присутності Коронатора. Так, чорт забирай, вона боялася!

Давно вже стемніло, і вони йшли, не запалюючи ліхтариків, хоча Рик один таки прихопив із собою. Намагаючись ступати обережно, дівчина постійно дивилася собі під ноги. Пару разів, вона вже мало не впала, її під час підхоплював під руку Рик. Ніколь всоте, а межливо навіть більше, що на Рика можна покластися. А ось тому, хто йшов перед нею, дівчина чомусь не надто довіряла, а через те, що цей ельф нічого не сказав про щоденник. І те, що можна зупинити злочини Коронатора і вплинути на нього знаючи ім'я. Що ще міг знати Гаррі? І про що мовчав?

- Ми точно туди йдемо? - Порушила мовчанку, що затяглася, Ніколь, дивлячись у потилицю ельфу.

– Ти за кого мене тримаєш? - огризнувся Гаррі. – Незабаром будемо на місці.

- Ми вже майже годину блукаємо лісом, і мені здається, ти ведеш нас колами, - подав голос Рик і шумно втягнув повітря через ніс. - Мене не так просто обдурити.

- Ти думаєш, що галявину можна так просто знайти? - обурився ельф і різко зупинившись, обернувся до них обличчям.

Ніколь, натрапивши на ельфа, відчула, як він відштовхнув дівчину від себе. Загарчавши, перевертень зробив крок назустріч ельфу, його пальці були стиснуті в кулаки. Похитнувшись, Ніколь відійшла вбік і ошелешено переводила погляд з Гаррі на Рика. Ці двоє були готові накинутися один на одного. Рик гарчав, приготувавшись до нападу, а Гаррі, піднявши руку, закликав магію. Ніколь запанікувала. Застигши на місці і широко розплющивши очі, дивилася на них. На мить у неї перехопило подих, у горлі утворилася грудка. Намагаючись проковтнути, дівчина озирнулася довкола. У голові крутилася лише одна думка: «Біжи!»

Відступивши назад Ніколь, несподівано спіткнулася і сів, тихо скрикнула.

Рик дивився на Гаррі, і йому до сверблячки на шкірі хотілося роздерти на шматки цього довговухого. Плював він на магію і на все інше. Стиснувши кулак, перевертень замахнувся для удару, Гаррі зі спритністю ухилився. Відстрибнувши назад, ельф зашепотів слова заклинання. Рик, готовий до такого сюрпризу, стрибнув на Гаррі, щоб повалити на землю.

Дівчина сиділа на землі і дивилася на бійку між Риком та Гаррі. Вона тремтіла, їй хотілося втекти звідси. Ніколь нудило, злякавшись цього, вона, швидко опинившись на ногах, і кинулася геть. Хапаючись руками та розсовуючи гілки дерев, дівчина бігла не розбирачи дороги. Серце в шаленому ритмі билося в грудях, готове вистрибнути. На очі навернулися сльози, стираючи їх руками, вона продовжувала заглиблюватись у ліс. Коли хтось сильний стрибнув їй на спину, вмить поваливши на землю. Сильно вдарившись рукою, дівчина закричала. Притискаючи до себе руку, Ніколь почула незадоволений голос Рика.

- Ти чого? Навіщо тікала?

Ніколь видихнула, все ще важко дихаючи.

Рик вже набув свого людського вигляду. Як тільки він помітив, що Ніколь біжить у глиб лісу, не роздумуючи кинувся слідом за нею. Плював він на ельфа і те, що залишив його там позаду, так і не закінчивши бійки. Ніколь могла потрапити у біду.

- Навіщо ти почав бійку? - Запитала дівчина.

- Не треба було тікати, - сердито повторив Рик, проігнорувавши її запитання, - ти могла заблукати. У лісі небезпечно.

Кілька разів моргнувши, Ніколь прочинивши рота дивилася на Рика. Вона просто не вірила, що чула. Перевертень хвилювався за неї. Вона хотіла заперечити, коли до її слуху долинув спів.

– Коронатор!

Повернувши голову на поклик, Ніколь підвелася на ноги. Для неї все перестало існувати, її вабило на цю пісню, як метелика на світло. Стягнувши з шиї шарф та кинувши його на землю, дівчина рушила на поклик.

Рик застигши на місці, дивився на Ніколь. Перевертень нічого не розумів, що відбувається.

Дівчина здригнулася і зупинилася, простягнувши руку, вона відвела гілку вбік і зробила крок у темряву.