Розділ 13

Розділ 13

Як же вона хотіла, щоб поцілунок тривав вічно. Завжди хтось заважав. На цей раз Коронатор прийшов і голосно сповістив про своє прибуття. Стіни в будинку затремтіли, але витримали натиск магії.
Неголосно вилаявшись, Даніела видихнула: «З'явився!»
Дрюк відсторонившись від дівчини, підбіг до вікна. Всі вікна на першому поверсі вони забили, а на другому залишили, так як є. Даніела не роздумуючи, підійшла до хлопця, намагаючись хоч щось розглянути крізь брудне і розписане скло. Помітивши її поруч, Дрюк сказав:
- Відійди.
Дівчина хотіла заперечити, але передумала. Могло ж таке трапитися, що знову побачивши Коронатор, побіжить за ним як на прив'язі. Від цієї думки їй стало трохи недобре. Відступивши від вікна, Даніела почула жалібний голос Дороті.
- Він прийшов за мною, і дитиною. Ніколь!
Придушивши роздратування, Даніела вийшла в коридор. Шістнадцятирічне покарання сиділо в кутку, притискаючись до стіни, і ридала. Поруч присіла Ніколь, намагаючись заспокоїти дівчину. Хоча і сама була налякана не менш підлітка. Даніела хотіла їх підбадьорити й заспокоїти, але не могла брехати. Вона також як і вони — боялася.- Ніколь, ми помремо! - повторювала Дороті, давлячись при цьому сльозами.
Якщо так і далі буде, вона позбудеться цієї дитини. Та і її сльози дратували.
- Я ж казала, щоб вона йшла, — вимовила Даніела притулившись спиною до стіни. - Мене ніхто не слухав.
- Давай не зараз, — зронила Ніколь, погладжуючи Дороті по голові та нашіптуючи заспокійливі слова.
- Коли Ніколь? Припини вже, ревіти! - гримнула на Дороті Даніела. - Ти що померти зібралася ?!
Дороті не бажала навіть слухати дівчину, повністю ігноруючи.
- Даніела! - Ніколь сердито подивилася на дівчину. - Може вистачить? Ти підливаєшь у вогонь масло.
- Я?! - здивувалася Даніела. - Так. Хочеш сказати, що я винна? Уточнюю. У всьому винен Коронатор, — а останні слова вона адресувала нарочито голосніше Дороті:
- Ну, вибач, що вирішила тобі допомогти та підтримати. Спасибі, непотрібно подяки.
Дівча, здригаючись, підняла на Даніелу очі повні гніву. Такого повороту подій Даніела не очікувала. Хоча, у цього підлітка були мотиви ненавидіти дівчину. Якщо та подумати, не вона одна хотіла дістати голову Даніели.
Посміхнувшись дівчині, вона запитала:
- Щось не так? Або може ...
Закричавши, Дороті накинулася на Даніелу. Не чекаючи на цього, дівчина не встигла зупинити Дороті. Вчепившись у волосся, Дороті вигукуючи лайки, тягнула Даніелу за патли, норовить їх вирвати.
Біль повернула Даніелу на грішну землю. Відштовхуючись від себе Дороті, дівчина сама того не розуміючи з усієї сили вдарила Дороті по животу. Дівча вигукнула від болю. У цей момент до них вибіг Дрюк, вони з Ніколь кинулися відтягувати від Даніели Дороті.
- Боляче! - закричала Дороті, обхоплюючи руками свій живіт.
Її джинси забарвилися в червоний колір, а обличчя перекосилося від болю.
- Моя дитина!
Прибравши з обличчя волосся, Даніела з хвилину міркувала, що сталося, а коли до неї дійшло — злякалася.
- Що сталося? - запитав Рик, поспішно опинившись поруч з Ніколь, яка притискала до себе Дороті.
Погляд чоловіки зупинився на Дрюк, а потім на Даніелі.
- Я не хотіла, — сказала дівчина приголомшена таким поворотом подій.
- Вбивця, — прошепотіла Дороті крізь стогін.
На її джинсах продовжувала розповзатися червона пляма.
- У неї відкрилася кровотеча, — сказала Ніколь, кинувши на Дрюка переляканий погляд.
Перед очима у Даніели все попливло, вона дивилася на все, що відбувається як би з боку. Вона здивувалася тому, як виглядала з боку в той момент. Обличчя бліде, а очі повні неспокою. Дороті сама винна в такому результаті. Але, а якщо вона помре? Схаменувшись, Даніела спробувала заспокоїтися. Безрезультатно.
- Дівчинці потрібно в лікарню, — сказав Рик, підтримуючи Дороті.
- Ні, ми не можемо, — подав голос Дрюк.
Чоловік сердито глянув на хлопця. Відвернувшись, Дрюк підійшов до поручнів сходів і, спершись об них руками, відповів:
- Коронатор привів допомогу.
- Кого? - запитав ще один перевертень, застиглий на сходах.
Шумно видихнувши, Дрюк відповів:
- Вашу зграю. Хіба ви не відчули запах?
- Ні, — відповів Рик.
- Я так і думав, що будинок знаходиться під захисним заклинанням. Поняття не маю, як воно діє, але, схоже, що ті, хто в домі начебто видно тим, хто зовні. Для нас вони закриті. Ми можемо вийти, а ось вороги, зайти — ні.
- Дивна побудова, — зауважив Рик.- Нас же воно впустило?
- Тому, що ви не бажали зла господині будинку, — Дрюк покосився на Даніелу.
Дівчина не слухала їхню розмову, все її увага зосередилася на Дороті. Вона могла померти, а ця думка лякала її більше і змусила діяти.
- У неї сильна кровотеча, — заговорила Ніколь.
- Що будемо робити? - запитав Рик, подивившись на Дрюка.
Повернувшись обличчям, хлопець відповів:
- Потрібно поговорити з ними.
- Ендрю навряд захоче, — сказав чоловік. - Вони побоюються Коронатор.
- І не з цієї причини теж.
- Чому?! - здивувався Рик
Глянувши на Даніелу, Дрюк відповів:
- Вона в перший тиждень в місті поцапалась з Андре.
- Ну і ну, — сказав хтось із чоловіків.
Закривши очі, Даніела вирішила, що їй робити далі. Дороті не повинна була вмирати, такого дівчина не зможе потім собі пробачити. Адже її могли посадити, свідків вистачало.
Розплющивши очі, дівчина, піднявшись на ноги, сказала:
- Я повинна сама виправить те, що наробила.
Дороті стогнучи, лежала на підлозі, з неї потроху йшла життя. Часу залишалося не так вже й багато. Зібравшись з думками й духом, Даніела поспішила на перший поверх. Дрюк трохи сторопів, не розуміючи, що вона задумала. Коли зрозумів, кинувся слідом за Даніелою.
- Що надумала?!
Наздогнавши дівчину, Дрюк схопивши її за руку, і повернув до себе обличчям, ось тільки вона не бажала слухати його.
- Ось ключі від машини. Відвезете Дороті в лікарню. Я поговорю з Коронатором. Відкрийте двері!
- І не подумаю, — заперечив Дрюк, сильніше стискаючи її руку, — Це безумство!
- Ні. Безумство ,це коли там нагорі може померти підліток. Неповнолітній. І в моєму будинку.
Даніела перейшла на підвищені тони, нерви Даніели загострилися до межі.
- Непотрібно говорити мені, що все буде добре. Ні!Я чужа в цьому місті. Ви тут живете з народження і всі знають. Кому повірять? Мені ?!
Дрюк мовчав. Він хотів заперечити й сказати, що Даніела помиляється. Ось тільки брехня, була, чистіше води. Відпустивши руку Даніели, Дрюк сказав:
- Відкрийте їй двері!
- Дякую, — видихнула дівчина, одягаючи пальто.
Дрюк відвернувшись, піднявся наверх, де скорчившись від болю, стогнала Дороті.
Даніела розуміла, що надходила необдумано і можна сказати в деякому роді шалено, тільки іншого виходу вона не бачила. Доведеться грати за правилами Коронатора.
Натягнувши чоботи та застібнувши пальто, так немов збиралася на довгу прогулянку, Даніела пройшла на кухню де біля відчинених дверей її чекали двоє чоловіків. Намагаючись не дивитися на них, щоб не побачили страх в очах, переступивши поріг, Даніела вийшла в холодну ніч. Як тільки очі звикли до темряви, вона ледь розрізнила на краю ліса високу постать. Це був не Коронатор, і означало, що він десь тиняється поруч з будинком. Повільно озирнувшись, дівчина не помітила нічого дивного, зробивши пару кроків, Даніела прокричала:
- Коронатор! Я вийшла до тебе. Перш як піду з тобою, виконай моє одне прохання!
Умовкнув, дівчина чекала відповіді, і він не поспішав з ним. Силует чоловіка засовався, хтось наближався, явно почувши її заклик. Помітивши це, Даніела мимоволі зробила крок назад.
Почулися неголосні перешіптування і ворушіння поруч з будинком. Здригнувшись, Даніела обернулася.
У відкритих навстіж дверях стояв Рик, він тримав на руках непритомну Дороті. У десяти шаха від дівчини стояв Дрюк. Потім вийшла Ніколь і стала поруч з риком. Виглядала блондинка наляканою і блідою. В очах Ніколь Даніела побачила тривогу. Дівчині стало цікаво, за кого блондинка переживала? Гіпотеза прийшла сама. За всіх.
- Ти що твориш?! - суворо запитав Дрюк.
- Те, що повинна зробити.
- Давно вже б так! - почула Даніела позаду себе ласкавий і задоволений голос Коронатор.
Повернувши голову, Даніела виявилася носом до носа з Коронатор. Він немов матеріалізувався з нізвідки.
- Що бажаєш? - запитав він, взявши Даніелу за руку.
Невідривно дивлячись йому в очі, на цей раз дівчина не відчула гіпнозу. Вони знаходилися на рівних. Заковтнувши, дівчина відповіла:
- Відпусти моїх дру ... знайомих.
Посміхнувшись, Коронатор продовжував ставити питання:
- Що запропонуєш на заміну?
- Себе, — видихнула Даніела.
- Фі! Як скромно. Хочу ще!
- Що? - без зайвих слів запитала Даніела.
Витягнувши руку, він показав на Дрюка.
- Він.
Дівчина злякано перевела погляд на хлопця. Обличчя Дрюка залишилося спокійним. Ніяких емоцій. Спокій і холод.
- Що вирішила, діва?
Даніела кивнула.