***

***

Проспала Даніела, більше ніж десять годин, а коли прокинулася, день нестримно наближався до ночі. Разом з нею прийде і Коронатор. Згадавши про нього, дівчина, скривившись, відчувала себе брудною. Він торкався до неї, гіпнозував, вів за собою в ліс, і тільки небо знало, що б робив далі.
Відірвавши важку голову від подушки, Даніела охнула, у неї страшенно боліла нога, і нили м'язи. Схоже, вчора вона пройшла не один кілометр. Відкинувши убік покривало, дівчина оглянула свої руки та ноги, вони всі були в саднах і порізах. Коли прийшла, вона не надала цьому значення, а зараз тільки гірко зітхнула.
За вікном стояв туманний день. Сонячне світло насилу пробивалось крізь туман.
Накинувши на плечі халат, і підв'язавши його поясом, дівчина втомлено пішла до дверей. Як тільки відкрила їх, то почула голоси і шум, що долинав з першого поверху. Біля дверей комори сиділа Дороті, підібгавши під себе ноги, дивилася на Даніелу. Посміхнувшись дівчині, вона вимовила:
- Привіт.
Привітавшись, Даніела поспішно попрямувала у ванну. Переодягнувшись в джинси та товстий светр темно-синього кольору, волосся дівчина зібрала у високий хвіст. Як тільки вийшла з кімнати, Дороті вже не було на місці. Явно вже поспішила розповісти, що «господиня дому» прокинулась.
Пройшовши повз вітальні, вона впевненим кроком попрямувала в кухню. Даніела пам'ятала, що відбувалося там у вітальні та вважала, що не готова все прийняти за дійсне. За столом у кухні сиділа Ніколь, виглядала вона наляканою і до жаху блідою. Даніелі на мить здалося, що прийшов вже Коронатор. Завмерши на порозі, дівчина боязко озирнулася назад.
З боку вітальні в кухню увійшов незнайомий Даніелі чоловік. Він здався дівчині смутно знайомим. Одягнений він був тільки в одні штани, без сорочки й взуття. Невелика площа кухні наповнилася запахом хвої та поту. Ні, запах чоловіки не відштовхував, а навпаки — привертав. Придушивши подих, Даніела швидко відвернулася до холодильника, щоб не пожирати очима його оголений торс.
Діставши сік, дівчина почала жадібно пити його прямо з пляшки. При цьому, вона, краєчком ока спостерігала за ним. Чоловік, підійшовши до Ніколь, неголосно запитав:
- Може, відпочинеш?
- Я сказала не чіпати мене, — прошипіла у відповідь дівчина, відсахнувшись від нього.

Даніела похлинувшись, закашляла. Поставивши пляшку назад, дівчина готова була розреготатися. Схоже, її нерви потихеньку почали здавати.
Чоловік кинув на Даніелу сердитий погляд, бо помітив усмішку на її губах. Поведінка Ніколь і незнайомця, дуже зацікавили дівчину. Схоже, ці двоє знали один одного, і Ніколь подобалася йому. Даніела помітила це відразу, як він ласкаво подивився на білявку. На відміну від чоловіка, Ніколь відштовхувала його від себе. І це не дивно, оскільки як з нею поводився Білл, надовго закарбувалося в пам'яті Ніколь.
Даніела згадавши про рудого, пройшла поруч з парочкою і попрямувала до вітальні. Як тільки дівчина зайшла, у неї округлилися очі від побаченого. Так, вночі вона пройшла повз цього, але не могла уявити які масштаби події хаосу. У неї просто відняло дар мови. Крім Дороті, яка сиділа на дивані загорнутою в плед, і Білла в машині — вітальня була порожньою. Даніела відчула розчарування, не побачивши Дрюка. Вилаявши себе за такі думки, дівчина, повернувшись до Ніколь, запитала:
- Ну, і як він опинився там?
- Дуже хотів потрапити в будинок, — відповіла дівчина. - Ах, Даніела, я думала, що більше не побачу тебе.
Обійнявши Ніколь, Даніела погладжуючи по спині білявку, відповіла:
- Я ж тут. Ну, що могло зі мною статися?
- Ти тільки випусти мене звідси та дізнаєшся! - закричав з машини Білл, посміхаючись.
- Закрий рота! - крикнула йому Даніела. - З тобою якось потім розберуся. Стоп! Може на тебе спустити Коронатора?
Обличчя Білла спотворила гримаса жаху. Даніела зрозуміла, що потрапила прямо в яблучко. Усунувши від себе Ніколь, вона знову повернулася в кухню. Приміщення наповнилося запахом свіжозвареної кави, від чого до них заглянула і Дороті.
- Їсти хочеш? - запитала її Даніела.
Дівча заперечливо похитала головою. Знизавши плечима, вона наливши собі в чашку кави спробувала зібратися з думками.

- Ніколь, не будь такою і піди, відпочинь, — продовжив наполягати чоловік. - Ти не спала ...
- Рик, мені не потрібна твоя турбота. Я в порядку! - відповіла Ніколь, відійшовши від нього.
Подивившись на дівчину, Даніела сказала:
- Він правий. Піди, відпочинь, до настання темряви ще довго.
- Як же Коронатор? - запротестувала Ніколь.
Опустивши чашку на стіл, Даніела закотивши очі, відповіла:
- Почекає тебе, твій Коронатор. Виглядаєш ти жахливо. Пішли, я тебе покладу? Відпочинеш і наберешся сил, а потім продовжимо воювати з ним.
Ніколь знехотя пішла за Даніелою. Піднімаючись сходами, дівчина запитала:
- Де Дрюк? Я, здається, бачила його вчора.
- Він поїхав.
- Куди?
- Не говорив.
- Дивно, — сказала Даніела, пропускаючи до кімнати втомлену Ніколь.
Спустившись в низ, дівчина, проходячи повз машини, в якій стирчав Білл, спостерігаючи за нею своїми вугільне чорними очима, зупинилася. Посміхнувшись хлопцеві, вона запитала:
- Добре там сидіти?
- Не скаржуся, — огризнувся він у відповідь.
- Так хотілося потрапити в будинок? Хто ти?
- Як ти гадаєш.
- Він елемент, — відповів за Білла увійшовши у вітальню Рик. - Дух одного з елементів заточений в тілі людини.
Подивившись на чоловіка, Даніела запитала:
- Звідки знаєш?
- Тут в місті, всі про когось, щось знають, — знизавши плечима, відповів Рик сівши в крісло.
- Це я вже зрозуміла, — кивнула вона, схрестивши руки на грудях. - Відповідай тепер ти мені, як опинився в будинку? Невже черговий друг Ніколь? Вона вже привела в мій будинок свого друга і чим все це закінчилося? У мене замість вікна — машина, а в ній елемент, спраглий помсти. Плюс, вагітна дівчина, змучена й перелякана Ніколь, і ти. Мені здається, когось не вистачає.
Зовні біля будинку припаркувалася машина. Даніела видихнувши, додала:
- Ось і він.
Почулися чоловічі голоси, не одного, а декількох. В душу Даніели постукав страх.