***

***

Даніела невідривно дивилася на Коронатора. Вона боялася, що він знову обрушить на неї свою гіпнотичну дію. Дівчина тікала, а він продовжував знаходити, де б вона не опинилася.

Як тільки вона прийшла в себе, там, в лісі, і не розуміла, де знаходиться і що з нею, Даніела побачила біля себе Коронатора. Він сидів під деревом і покірно чекав, коли вона перейде в себе. Їй вдалося втекти, а ноги самі привели до дому, немов невидимі руки вказували шлях. І знову він тут, кличе за собою.

Посміхнувшись, король перевів погляд в бік, Даніела простежила за ним і обімліла. На обличчі Ніколь читалося непідробне бажання, і благання торкнуться Коронатора. Вона хотіла, щоб король приголубив, обійняв і повів за собою.

Даніелі стало страшно за подругу. Тепер, вона могла вважати її подругою нехай і не зізнається в цьому. Коронатор владно простягнув Ніколь руку. Легка посмішка торкалася губ білявки, і вона слухняно простягнула йому руку. Даніела хотіла закричати, щоб вона отямилася і не робила цього.

З темряви лісу до Ніколь вистрибнув чоловік одягнений тільки в одні штани й босоніж, його темне довге волосся розсипалось по плечах. Чомусь, він зовні нагадав Даніелі вовка. Жовті очі люто блиснули в темряві. Він, обхопивши руками тіло білявки та відтягнув назад, якомога далі від Коронатора. Ніколь нічого, не розуміючи, заволала, він гримнув на неї й дівчина притихла. Повернувшись в його руках, вона притиснулася всім тілом. На обличчя незнайомця лягла тінь, і він обійняв її за тендітні плечі.

- Біжи! - закричав хтось із лісу.

Даніела злякано озирнулася, не розуміючи кому, адресувався наказ. Метнувши погляд на незнайомця і Ніколь, дівчина побачила як він, підхопивши дівчину на руки, і кинувся геть. Вона з хвилину міркувала, що робити: бігти чи ні?

- Біжи, Даніела!

Цей наказ став таким собі спусковим гачком. Прокинувшись, вона побігла.

- Не так швидко! - Почула вона гучне зауваження Коронатора.

Він потягнувся до Даніели. Скрикнувши, вона відчула, що не може зрушити з місця. Невидима сила змушувала її застигнути. Поглянувши в очі королю, дівчина відчула, як до її голови простягається незриме щупальце гіпнозу. Повторного роздягання Даніела не могла собі дозволити, з неї вистачило і минулого разу. Закривши очі, вона зашепотіла: «Ти, ніхто! Тебе тут немає. Іди. Іди!»

Вона повторювала ці слова як молитву і відчула, як його гіпнотична дію послабшала. Щось змінилося не в Коронаторі, а в ній. Як тоді з Крісом, у неї перед будинком. Твердо розуміючи, що ніхто більше не зможе її розпоряджатися, Даніела відкрила очі. Король дивився на неї з подивом і нерозумінням.

- Щось не так? - поцікавилася вона, видавивши з себе посмішку.

- Я не розумію…

Не встиг він договорити, як з темряви лісу вийшов Дрюк. Позаду нього ще двоє хлопців, одягнених тільки в одні джинси. Коронатор відчув, що на галявині їх стало більше.

- Пішли геть! - закричав король. - Іншим тут не місце! Ліс мій!

- Так, він твій, — погодився з ним світловолосий незнайомець. - Тільки коли ніч, а зараз, здається, починає світати.

Дрюк рукою вказав на схід. Коронатор подивився туди. Ранок виявився туманним, а небо затягували, як і раніше, сірі хмари. На ідеально обличчі короля неможливо було зрозуміти, що він думав у той момент. Оглянувши всіх присутніх, він вимовив:

- Це, ще не кінець!

Ковзаючи над землею, король позадкував назад в ліс, де збирався ховатися, і чекати ночі.

Як тільки він зник з поля зору, Даніела полегшено видихнула. З неї було достатньо на сьогодні, а хотілося тільки одного, прийняти ванну і зігріється. Тільки тоді зможе вирішити далі, що робити з Коронатором. Розвернувшись, вона втомлено пішла у напрямку дома. Її гукнув Дрюк:

- Стривай!

- Потім, — відмахнулася дівчина.

- Подякувати не хочеш? - поцікавився хтось з тих незнайомців.

Даніела проігнорувала їх слова. Підійшовши до будинку, вона зупинилася та обернулася. Дрюк і троє хлопців йшли слідом. Один з них продовжував нести Ніколь, Даніелі хотіла запитати, хто вони такі й передумала. Увійшовши до будинку, дівчина прямим ходом попрямувала на другий поверх, через вітальню. Увійшовши до приміщення, вона здивовано оглянула скілки на підлозі, потім розбите, а точніше винесене геть вікно, машину, і Білла в ній. Він, побачивши її, почав сипати лайкою й образами. Дрюк і Ніколь обов'язково розкажуть і пояснять все, що відбулось. Обов'язково пояснять. Прошкандибав далі, Даніела, кульгаючи піднялася наверх. Проходячи повз комори, вона помітила сплячу Дороті. Звернувшись в плед, дівчисько мирно сопіла, зовсім не здогадуючись про те, що відбувається. Може воно й на краще?
Закривши за собою двері у ванну, Даніела підійшовши до дзеркала, глянула на своє зображення. Виглядала вона так само, як і відчувала себе — погано. Відвернувшись, дівчина почала знімати з себе залишки одягу. Решту одягу, вона втратила десь в лісі. Помившись і переодягнувшись, Даніела втомлено попленталася в кімнату, де колись спала і померла Пенелопа Старк. Відкинувши, кольорову ковдру в сторону, дівчина зазначила, що простирадла білого кольору. Поклавши голову на подушку, вона відчула запах лаванди. Вкрившись і підклавши руку під щоку, дівчина миттєво заснула.

Все погане Даніела залишила на потім.