Розділ 9

Розділ 9

Натягнувши нижче капюшон, Білл пройшов поруч з компанією хлопців і дівчат. Вони жартівливо зображували бійку.

Холодний жовтневий вітер не заважав дітям ночі — веселиться. Тільки тут на тіньовій вулиці, Білл міг знайти ту, хто йому потрібна. Тут завжди збиралися Інші та деякі нижчі форми Фейрі. Точно також хлопець знав, що Коронатор навряд чи сюди поткнеться. Короля недолюблювали й в той самий час боялися. Боялися його гніву. Довгу вулицю в цілий квартал і в день то обходили стороною, а після заходу сонця і зовсім не потикалися сюди.

Зупинившись, Білл озирнувся по сторонах. Ніхто не звертав на нього уваги, але в повітрі відчувалося напруження. Всі чогось чекали. Посміхнувшись, хлопець знав, що вони чекали. День Всіх Святих, саме в цей день не заборонялося приймати свою сутність. В цей день, в містечку починався «божевільне свято» і тільки з першими променями сонця все припинялося.

Краєм ока він помітив групу дівчат. Вони голосно сміялися і щось сперечалися. Серед них хлопець помітив дівчину з волоссям кольору стиглої вишні. Це без сумніву вона, та, яку він шукав. Швидким кроком, підійшовши до них, Білл прислухався.

- На цей Гелловін, я маю намір злітати в сусіднє місто і трохи жорстко пожартувати, — говорили блондинка, одягнена в яскраво зеленого кольору пальто, а її очі кольору морської хвилі зловісно заблищали в нерівному світлі ліхтаря.

- Непогано, — кивнула друга з вогненно рудим волоссям.

- Ні подружки, — втрутилася дівчина з червоним кольором волосся. - Я хочу зіпсувати життя одній особі.

Дівчата перезирнулися.

- Кинь, Аліса, — пирснула зо сміху все та ж блондинка в зеленому пальті. - Хто це тобі перейшов дорогу?

Білл вирішив втрутитися.

- Її ім'я, бува, не Даніела? - поцікавився він, дивлячись тільки на Алісу.

Дівчина, піднявши очі, не поспішала з відповіддю, а обличчя залишилося спокійним.

- Ти хто такий? - сердито запитала руда дівчина, зробивши крок у його бік. - Пішов звідси! На жабу оберну.

Дівчата залились сміхом, і тільки Аліса мовчала. Це не подобалося хлопцю, від відьом можна очікувати що завгодно.

- Досить! - гримнула Аліса на подружок. - Це до мене. Ідіть, я підійду пізніше.

Відьми замовкнувши, переводили погляди з незнайомця і на Алісу, що вів їх подругу.

Крокуючи поруч з ним, Аліса мовчала. Білл не знав з чого почати. Як тільки вони вийшли на порожню вулицю, Аліса спитала:

- Що тобі потрібно? Як вгадав з приїжджою?

Трохи відкашлявшись і озирнувшись по сторонах, Білл відповів:

- У нас з тобою спільний ворог.

Засунувши руки в кишені куртки, Аліса, подивившись в бік, запитала:

- Хто тобі сказав, що вона мій ворог?

- Хіба ні? Мені здавалося, а точніше неодноразово помічав її в суспільстві твого хлопця.

Аліса, різко випроставшись, глянула на нього. Білл вирішив ще підкинути дров у вогонь ревнощів.

- Ти хіба не знала?

Її обличчя стало біліше крейди, а очі широко розширилися від подиву. Білл радів, розуміючи, що знайде в особі цієї відьми собі спільницю.

Труснувши головою, Аліса змінилася в обличчі. Її тонких губ торкнула посмішка.

- Чому я повинна тобі вірити? Дозволь, докази, можливо ...

- Де він зараз в цей момент? - Поспішно запитав Білл, перебивши дівчину.

Аліса трохи задумалася і знову подивилася кудись убік. І знову ніяких емоцій.

- Я тобі не вірю, — різко відрізала Аліса і, повернувшись, почала йти.

Білл зрозумів, що ще трохи та втратить свій єдиний шанс потрапити в будинок Даніели.

- Можеш побачити все сама, своїми очима. Він зараз там, поруч з нею! - гукнув Білл, в слід відьмі.

Вона продовжувала йти, так, ніби й не слухала його слів. Білл продовжував стояти на місці, з досадою стискаючи й розтискаючи кулаки. Подумки він прокручував в голові їхню розмову, не розуміючи, де зробив промах.

Аліса зупинилася.

В душі Білла зажевріла надія.

Вона наблизилася до хлопця зі швидкістю вітру. Приставивши до його грудей ніж, вона неголосно запитала:

- Хто ти?

Поглянувши їй в очі, Білл побачив в них страх. Відьма боялася побачити те, що почула від нього.

- Ти хіба не впізнала мене? - запитав хлопець, знімаючи з голови каптура.

Знову жодної реакції подиву чи розчарування.

- Ти? Білл, ти розумієш, що зараз тобі не варто показуватися. Всі вже знають, що на тебе веде полювання сам Коронатор.

Білл, опустивши погляд, на срібний ніж, що впирався йому в груди.

- Може, спочатку прибереш цю штуковину, і ми поговоримо?

Прибравши руку, Аліса вимовила:

- Нам немає, про що домовлятися.

- Тут ти помиляєшся. У Дрюка є від тебе таємниці.

Опустивши руку з ножем, Аліса, посміхнувшись хлопцю, сказала:

- Я не вірю елементу. Особливо таким, які переходять дорогу старшим з Фейрі.

Отруйно посміхнувшись їй у відповідь, Білл сказав:

- Він неодноразово відвідував її в лікарні. Кожен день буває в будинку, де вона живе. Каже, що йде у справах, а їде туди. Чи не варто тобі задуматися?

Продовжуючи посміхатися, в душі Аліси вже посіялося зерно ревнощів.

- Чого ти хочеш від мене отримати? - запитала Аліса.

Білл вирішив викласти все, як є. Йому потрібно увійти в будинок, а там як буде.

- Ти повинна допомогти мені потрапити в будинок старої Старк. Заодно і прибереш суперницю.

Її очі заблищали, в ній прокинулося цікавість.

- Я зрозуміла. Тобі потрібна одна річ? Знаю, вона десь в будинку. Тільки ти її не знайдеш.

- Чому?!

- Все просто. Щоденника немає. Ніхто так і не зміг його знайти. І ти думаєш, він в будинку? Нерозумно.

- Я впевнений. Батько неодноразово говорив про це.

- Коль говорив, — задумавшись, вимовила Аліса. - Не знаю. Ой, не знаю. Подивимося.

- Ти мені допоможеш?

- Якщо те, що ти говорив, виявиться правдою, — відповіла дівчина, ховаючи в кишеню ніж.

Повернувшись, вона не поспішаючи пішла геть. Нічого не розуміючи, Білл дивився на дівчину. Відьми дуже дивний народ, він переконувався в цьому неодноразово.

- Ти куди?!