***

***

Спускаючись східцями, Даніела почула голоси. Вони долинали з кухні, а говорили Ніколь і Дрюк. Уповільнивши крок, дівчина, нагостривши вушка, вслухалася в їхню розмову.
- Даніелу, я ніколи не зможу зрозуміти, — говорив Дрюк трохи схвильовано. - Ну, ось навіщо було йти з лікарні? Я ж пообіцяв їй, що пригляну за тобою, і нічого не трапиться.
- Ти ж не можеш, вічно перебуває тут, — заперечила Ніколь. - Аліса явно вже починає щось підозрювати?

Дрюк загримів рухаючи стілець та сів на нього і, спершись на стіл, відповів:
- Вона вже бачила Даніелу, і відразу між ними виник конфлікт. Даніела могла ...
Дрюк замовк, так і не доказавши. Злякавшись, дівчина так і застигла між дверима кухні і сходами.
- Коли це сталося? - поцікавилася Ніколь, почулися її кроки.
- Тоді, коли Даніела прийшла п'яною, — відповів хлопець, знову піднявшись і заходив по кухні.
- Зрозуміло. Ти щось згадував про доньку доктора Томпсона?
- Так. Тоді коли Даніела потрапила в лікарню, Дороті була з нею. У той час, коли повинна перебувати на робочому місці і найдивніше ...
Кроки Дрюка зупинилися і він, знизивши голос, продовжив:
- Коли доторкнувся до неї, то побачив дитину і незвичайну. Дуже схожу на елемента.
Даніела вслухалася в кожне їхнє слово і чогось не розуміла.
- Чому Дороті була з нею?
- Я питав в неї, а вона вперлася і мовчить. Тільки цікавилася про самопочуття Даніели.

- Ось і справи, — промовила Ніколь і, піднявшись, вийшла з кухні.
Очі Даніели і блондинки зустрілися. Схрестивши руки на грудях, Даніела посміхнувшись, чекала на реакцію Ніколь.
- Вона ще спить? - поцікавився Дрюк ставши позаду Ніколь.
- Як бачиш, ні, — відповіла дівчина і рушила на них, заганяючи назад на територію кухні. - Ви двоє щось від мене приховуєте? Я це чула ...
- Я ... Даніела, ти вже прокинулася? - поцікавилася Ніколь запинаючись.
Дрюк залишився стояти на місці, і тільки коли Даніела стала поруч з ним досить близько, знехотя увійшов назад.
- Доброго ранку, — бадьоро сказала дівчина, підійшовши до холодильника і відкривши його, дістала продукти на бутерброди.
Ніколь і Дрюк, мовчки, переглянулися так і не наважившись заговорити першими.
- Снідати будете? Якось на порожній шлунок обговорювати мене — погано, — промовила Даніела з нотками сарказму в голосі.
- Даніела ти ... - почав було Дрюк, а потім запитав:
- Що ти почула?
Знизавши плечима, вона відповіла:

- Те, що ти не розумієш моїх вчинків. Тобі й непотрібно їх розуміти. Я тут ненадовго, бо маю свої справи. Покластися можна тільки на себе.
Запанувала мовчанка, Даніела крадькома спостерігала за ними продовжуючи готувати сніданок. Ніколь і Дрюк виглядали, немов нашкодивши діти. Дівчина розуміла, у всіх були таємниці та вони не виняток. Вона вирішила порушити тривале мовчання. Відпивши з чашки кави, Даніела запитала:
- Дороті дочка доктора?
Дрюк відповів не відразу, продовжуючи стояти.
- Так.
- Ви хотіли знати, чому вона тоді була зі мною?
- Було б не погано, — відповів Дрюк, дивлячись на Даніелу.
Поставивши чашку, дівчина відповіла:
- Це не моя таємниця, та й дівчина не хотіла, розповідати про це. Не люблю говорити чужих таємниць. Так, я її зустріла. І випадково побачила, як вона сварилася з якимось хлопцем.
- Як його звати? - несподівано запитав Дрюк.

Сердито подивившись на нього, вона запитала:
- Я хіба повинна все пам'ятати?
- Яке його ім'я? - наполегливо повторив Дрюк.
- Здається Родерік, — відповіла дівчина. - І непотрібно на мене тиснути. Ця сволота зробила їй дитин ...
Даніела заткнулася, зрозумівши, що вибовтнула зайвого. Коли вона починала злитися, могла наговорити зайвого.
- Вона, що вагітна ?! - запитала Ніколь, до того вона мовчала.
Видихнувши, Даніела нічого не залишалося, як підтвердити свої слова.
- Казала, що так. І якщо придивившись, видно живіт.
- О, Боже, — видихнула Ніколь, опустивши голову.

- І я про те ж, — погодилася Даніела. - Дівчинці потрібна допомога.
Дрюк неголосно засміявся, від чого розлютив Даніелу.
- Ти що, жартуєш? - запитав хлопець.
- Ні, — твердо відповіла Даніела, сердито блиснувши очима.
Посмішка з губ Дрюка моментально зникла. Хлопець, переступив з ноги на ногу, і відійшов в сторону.
- Як ти, собі це уявляєш? - продовжив Дрюк. - Приведеш сюди, як і Ніколь?
- Поправочка, Ніколь прийшла сама, — нагадала йому дівчина, схрестивши руки на грудях.
- Добре, — погодився Дрюк ставши, — Даси їй грошей, щоб вона зробила аборт?
Настала черга розреготатися Даніелі, стерши сльозу, дівчина сказала:
- Ну і фантазії у тебе, — і серйозно запитала. - Ти, що думаєш, я настільки дурна? Дівча погрожувало покінчити життя самогубством. Це не жарти. Вона боїться про те, що подумають оточення. Розумієш? Вона боїться.

- Що ти хотіла робити? - поцікавилася Ніколь, подивившись на Даніелу.
- Їй, потрібно дати зрозуміти, що вона не одна.
- Дуже добре, — сказав Дрюк. - Не буду вам заважати, я йду. У мене і так багато справ.
Не встиг він, і переступити поріг кухні, як постукали. Переглянувшись з Ніколь і Даніелою, він зробив крок назад. Даніела піднявшись, пішла, відкривати двері.
- Хто там?!
Відповідь почулася не відразу.
- Даніела, це ви?
Дівчина не одразу зрозуміла, хто це і коли зрозуміла, здивовано сказала:
- Дороті?!..
Відкривши двері, Даніела побачила її на порозі в дуже переляканому стані. В руках дівчина тримала рюкзак і шапку.
- Можна, я ввійду? - попросила вона благально.
- Так, — кивнула Даніела, відкриваючи ширше двері. - Проходь.
Озирнувшись назад, Дороті поспішно увійшла.