***

***

Ніколь вся тряслася від пережитого страху. Вона просто не знаходила собі місця все потай виглядаючи з кухні в сторону передпокою.
«Білл знайшов мене. Все пропало!», - подумки повторювала собі дівчина, коли випадково побачила, як він підходив до будинку.
Ніколь подумки молилася, щоб він пішов. Благання були почуті, але із запізненням. За цей час Ніколь подумки вмирала більше ніж десять разів. Вона жваво в фарбах малювала, що може Білл зробити з нею.

Останньою краплею стало те, що він відкрив двері та захотів увійти. Ніколь почула, як в будинку пролунав звук натягнутої струни. Дівчина злякалася ще більше. Ось тільки Білл так і не переступив поріг будинку.
Сховавшись на кухні, біля холодильника, дівчина подумки рахувала хвилини, поки Білл не припинить спроби увійти в будинок.
Коли стало тихо, дівчина виповзла зі своєї схованки. Навкарачки дівчина підповзла до вікна, і трохи відсунувши в бік штору, зрозуміла, що Білл — пішов. Він повернеться, в цьому Ніколь не сумнівалася. Білл завжди повертався.
Піднявшись на ноги, Ніколь підбігла до дверей і поспішно закрила її. Притулившись спиною до неї, дівчина, опустившись на підлогу, дала волю сльозам.
Ніколь не знала, скільки так просиділа, коли почула, що до будинку під'їхала машина. Опинившись знову на ногах, дівчина кинулася до каміна за коцюбою. Повернувшись, вона була готова, кинутися на будь-якого ворога, щоб захистити себе.

Двері розчинилися, і почувся схвильований поклик:
- Ніколь, ти де?!
Дівчина просто не повірила тому, що чула.
- Даніела. - прошепотіла вона, опускаючи руку.
В темну вітальню вбігла Даніела. Спалахнуло світло і позаду неї показався Дрюк.
Відкинувши убік свою нехитру зброю, Ніколь кинулася до них. Вся в сльозах, вона, обійнявши Даніелу, промовила:
- Приходив Білл!
- Так швидко? - здивувалася дівчина, оглядаючи Ніколь, запитала:
- Він тобі, нічого не зробив?
- Ні. Не знаю, але він так і не зміг увійти в будинок, — відповіла дівчина, трохи заспокоюючись.
Відсторонившись від Ніколь, Даніела запитально подивилася на Дрюка. Хлопець, зачинивши двері, відповів на її німе запитання:
- Захисні заклинання будинку від Фейрі й Інших.
Даніела розуміла, що зіткнулася з незвіданим. Як коротко їй пояснив Дрюк, поки вони збирали речі в лікарні. Білл якийсь елемент. Дівчина й гадки не мала хто він і, що таке. Просто вона не хотіла і не бажала заглиблюватися у всю цю маячню. Тільки Даніела знала точно, що Білл ворог, точно також, як і Кріс.

- Наскільки вистачить цього заклинання? - поцікавилася Даніела, зняла пальто і недбало кинула його на диван та стомлено попленталась в кухню.
- Надовго, — відповів Дрюк, ставлячи на підлогу сумку Даніели, хлопець продовжував стояти в передпокої.
- Проходь, — сказала Ніколь.
- Ні, я, мабуть, піду. Мене чекають.
- Аліса? - запитала Ніколь, повернувшись до хлопця.
Дрюк кивнув. Дівчині нічого не залишалося, як дозволити йому піти.
Коли до них вийшла Даніела, то за Дрюком зачинилися двері. Схрестивши руки на грудях, вона запитала:
- Куди це він?
- Не захотів залишатися. Сказав, що у нього справи, — відповіла Ніколь і, відійшовши від дверей, підійшла до Даніели.
- І на цьому спасибі, — сказала дівчина і, розвернувшись, тільки хотіла піднятися на другий поверх, почула запитання Ніколь:
- Як тебе так швидко виписали з лікарні?
- Перевели на домашнє лікування, — відповіла Даніела, через плече, подивившись на Ніколь.

- Насправді? - наполягала дівчина, знаючи, що Даніела говорила неправду.
Повернувшись обличчям до Ніколь, Даніела сердито відповіла:
- Вся в тебе!
- Ти, що втекла ?! - вигукнула Ніколь трохи налякано.
- Не хочу там бути, — збрехала дівчина, намагаючись пройти повз Ніколь.
Коли Ніколь, перегородивши шлях, серйозним тоном запитала:
- Що сталося? Це, через Білла?
Важко зітхнувши, Даніела не хотіла говорити Ніколь, що рудий навідався до неї з недобрими намірами.
- Так, через Білла, — кивнула Даніела, дивлячись Ніколь в очі. - Він приходив до мене в лікарню і хотів знати, де ти.
- Ти йому сказала?
Почувши таке питання з вуст блондинки, Даніела сторопівши, не знала, що відповісти.
- Ти мовчиш? Значить сказала.
- З чого, ти, це взяла? Ніколь, я не знаю, як він здогадався, що ти у мене. Я нічого не казала. Розумієш? Не говорила.

Ніколь дивилася на Даніелу намагаючись зрозуміти, брехала вона чи ні. Відвернувшись, дівчина запитала:
- Навіщо він приходив до тебе?
- Я вже відповіла, що бажав знати твоє місцеперебування.
- Тоді, чому приходив сюди?! - закричала Ніколь і, повернувшись, сердито дивилася на Даніелу. - Як ти, це поясниш?
- Ніяк! - відповіла Даніела починаючи, злиться. - Не знаю, що він забув тут. Ось, що точно мені відомо, так це те, що твого «колишнього хлопця» шукає поліція. Так мені сказав Дрюк.
Здригнувшись Ніколь, трохи схвильовано дивлячись на неї, запитала:
- Навіщо?
- Його підозрюють у вбивстві батька, — видихнула Даніела і, розвернувшись, стомлено увійшла до вітальні.
- Що?! Містера Стюарта — вбили? - Дівчина просто не вірила тому, що чула. - Цього не може бути.
Сівши, Даніела звернувшись в плед, відповіла:
- Може. Сидячи тут, ми з тобою відрізані від зовнішнього світу. Батька Білла, вбили два дні тому. Дрюк сказав, що Білл останній з ким він був. Оскільки синочок, після вбивства батька зник, і до цього дня його ніхто не може знайти.

Даніела говорила спокійно, так, немов постійно повідомляла про вбивство. Тепер Ніколь стало ще страшніше. Білл убив батька, а її знищить за дві секунди.
- Даніела! - вигукнула Ніколь, кинувшись до неї. - Він вб'є і мене!
Піднявши очі, Даніела сердито подивилася на Ніколь. Всього кілька хвилин тому, вона не вірила в вбивство, що це міг зробити рудий, тепер боїться за своє життя. Дівчина не впізнавала Ніколь, швидка зміна. Підібгавши ноги, Даніела щільніше, загорнувшись у плед, все ще чула від себе неприємний запах лікарні й поту.
- Знаєш Ніколь, — заговорила Даніела, — він не тільки тебе хоче вбити. З якихось, мені невідомих причин, заважаємо Біллу ми обидві. Не обійшлося без рукоприкладства з його боку.
- Він вдарив тебе? - запитала схвильовано Ніколь сівши поруч з Даніелою.