Розділ 8

Розділ 8

Штовхнувши ногою камінець, Білл подивився на будинок, у якому тепер жила та приїжджа дівчина. Як він відразу не здогадався, що з нею можуть виникнути проблеми?

Засунувши руки в кишені й озирнувшись на всі боки, попрямував до будинку. Він не хвилювався, що його хтось міг побачити, бо будинок стояв осібно в самому кінці вулиці. Та й господиня була відсутня. Усе йшло за планом.

У хлопця все не йшло з голови те, що він так і не зміг поставити на Даніелі мітку. Із цією Даніелою щось не так, і це дуже зацікавило Білла. Та й вона непогана собою, можна сказати, навіть дуже. Краща, ніж Ніколь. При згадці про блондинку Білл нез'ясовно розлютився. Як же він у ній помилявся, а вона виявилася черговою повією Коронатора. Хлопець вважав її безхарактерною та наляканою, але ні, Ніколь приєдналася до темних фейрі. Білл готовий був розірвати її на шматки за зраду. Ось тільки де вона зараз?

Він знову подумки повернувся до Даніели. Дівчина виявилася повною протилежністю Ніколь, і це Біллу шалено подобалося. Посміхаючись, хлопець зупинився, дивлячись на будинок. Тільки в цій будівлі могла зберігатися одна річ, що допоможе йому раз і назавжди знищити Коронатора. Батько неодноразово згадував щось про щоденник старої Старк, мовляв, вона там записувала всі таємниці фейрі.

Він повинен помститися королю за вбивство батька.

«Але ж саме батько зробив тебе таким!» — нагадала йому людська частина душі.

Так, він зробив його елементом вітру.

Широкими кроками Білл підійшов до дверей будинку. У нього й так небагато часу на пошуки щоденника. Король Темних, щойно зайде сонце, почне за ним полювати. У світлий час доби Коронатор стежив за своїм королівством.

Місто розділилося на дві частини: Світлі фейрі ходили в денний час, а Темні — вночі. Такий закон, щоб не обмежувати створінь із казок та легенд.

Смикнувши за ручку, Білл відчув магічне поколювання в пальцях. Не надавши цьому значення, дістав відмички та почав ворушити замкову щілину. Щойно пролунало довгоочікуване клацання, по тілу хлопця пройшло тремтіння. Посміхнувшись, він почувався як хлопчисько, що пробирався в сусідський будинок за пригодами.

— Я думаю, красуне, що не образишся, якщо я трохи погосподарюю, — неголосно вимовив Білл, відчиняючи двері.

У передпокої лежало трохи речей, у ряд біля стіни стояло три або п'ять пар взуття, на вішалці висіли куртки. На столику біля дзеркала валялися дві сумки. Від побаченого Білл присвиснув, розуміючи, що Даніела аж ніяк не потребувала грошей.

Подив Білла посилився, коли він відчув запах парфумів, якими користувалася Ніколь. Хлопець не міг сплутати цей огидний запах мімози. Блондинка не може бути тут. Або…

Даніела точно так і не відповіла, де Ніколь. Хлопець відчував, що вона знала про місцеперебування блондинки.

Білл кинувся у відчинені двері. В одну мить тіло хлопця огорнула прозора тонка пелена. Від нестачі повітря він перестав дихати. Невидимий щит відштовхнув його як непотрібну річ. Упавши на дорогу, Білл жадібно хапав ротом повітря. Віддихавшись, він сів, нічого вже не розуміючи.

«Тут не обійшлося без магії», — подумав він, піднімаючись на ноги.

Труснувши головою, обличчя хлопця змінилося. Може, ось так він зможе увійти, як проста людина, а не елемент.

Білл так і не зміг переступити поріг будинку. Загарчавши від досади, хлопець підбіг до вікна, але варто було йому доторкнутися до скла, повторювалося все те ж саме. Хлопця, немов непотрібну річ, відкидало геть. Хтось заздалегідь наклав закляття на будинок.

Білл пригадав, що в палату до Даніели прийшов Дрюк. Цей японець мав дружні стосунки з Іншими та фейрі, що вміють накладати закляття.

Відступивши назад, Білл точно знав, що робитиме далі.

***

Ніколь уся тремтіла від пережитого страху. Вона просто не знаходила собі місця, увесь час потайки визираючи з кухні в бік передпокою.

«Білл знайшов мене. Усе пропало!» — подумки повторювала собі дівчина, коли випадково побачила, як він підходить до будинку.

Ніколь подумки молилася, щоб він пішов. Благання були почуті, але із запізненням. За цей час Ніколь подумки вмирала більше ніж десять разів. Вона жваво, у фарбах, уявляла, що Білл може зробити з нею.

Останньою краплею стало те, що він відчинив двері й захотів увійти. Ніколь почула, як у будинку пролунав звук натягнутої струни. Дівчина злякалася ще більше. Ось тільки Білл так і не переступив поріг будинку.

Сховавшись на кухні, біля холодильника, дівчина подумки рахувала хвилини, поки Білл не припинить спроби увійти в будинок.

Коли стало тихо, дівчина виповзла зі своєї схованки. Навкарачки вона підповзла до вікна і, трохи відсунувши штору, зрозуміла, що Білл пішов. Він повернеться, у цьому Ніколь не сумнівалася. Білл завжди повертався.

Піднявшись на ноги, Ніколь підбігла до дверей і поспішно зачинила їх. Притулившись спиною до дверей, дівчина, опустившись на підлогу, дала волю сльозам.

Ніколь не знала, скільки так просиділа, коли почула, що до будинку під'їхала машина. Опинившись знову на ногах, дівчина кинулася до каміна по коцюбу. Повернувшись, вона була готова кинутися на будь-якого ворога, щоб захистити себе.

Двері розчинилися, і почувся схвильований поклик:

— Ніколь, ти де?!

Дівчина просто не повірила тому, що чула.

— Даніела, — прошепотіла вона, опускаючи руку.

У темну вітальню вбігла Даніела. Спалахнуло світло, і позаду неї показався Дрюк.

Відкинувши убік свою нехитру зброю, Ніколь кинулася до них. Уся в сльозах, вона, обійнявши Даніелу, промовила:

— Приходив Білл!

— Так швидко? — здивувалася дівчина, оглядаючи Ніколь, і запитала:

— Він тобі нічого не зробив?

— Ні. Не знаю, але він так і не зміг увійти в будинок, — відповіла дівчина, трохи заспокоюючись.

Відсторонившись від Ніколь, Даніела запитально подивилася на Дрюка. Хлопець, зачинивши двері, відповів на її німе запитання: