_***_

***

Розплющивши очі, Даніела зрозуміла, що не вдома. У ніс ударив запах антисептика і медикаментів. Останнє, що вона пам'ятала, як вийшла з машини, і їй стало погано. Перед очима прояснилося, і вона зустрілася поглядом з чоловіком середніх років. Поряд з ним стояв інтерн і медсестра.
— Добре, що ви прийшли в себе. Ви проспали майже добу.
— Що сталося? - поцікавилася Даніела намагаючись сісти.
На допомогу їй прийшла медсестра і поправила під нею подушку.
— Міс Грін, у вас підозра на одностороннє запалення легень. Температуру ми збули, вам ще треба пролікуватися з тиждень. Ваш стан нормалізувався. Поїжте і відпочивайте.
Промовивши це, доктор обернувшись попрямував з інтерном на вихід.
Даніела вирішила запитати услід.
— Хто мене привіз?
— Вас доставили в кареті швидкої допомоги, зі стоянки супермаркету, — відповів він притиснувши до себе медичну карту.
— Я була одна?
— Ні. Дрюк Тауори викликав медиків, і назвав вашу адресу й ім'я. Ви, правда, живете в будинку покійної Пенелопи Старк?
— Ви не перший хто у мене це запитує, — сердито промовила Даніела. - Так, я там живу.
Медсестра і парубок-інтерн здивовано покосилися на дівчину.
Відкашлявшись доктор сказав:
— Я зайду до вас трохи пізніше і перевірю стан. Відпочивайте.
Разом вони покинули палату залишивши Даніелу у спокої.
Повернувши голову, дівчина зрозуміла, що не одна лежала в палаті. На другому ліжку, спала літня жінка. Неголосно похропуючи.
Закотивши очі вона обернувшись до вікна прошепотіла:
— Відпочинеш тут.
Лікарняна їжа виявилася набагато смачніше, ніж та, якою годували в столиці. Проковтнувши останній шматок курки, відчула на собі погляд. Витерши рот серветкою, вона повільно повернула голову і зустрілася поглядом з жінкою.
— Що?
— Не місцева? - у відповідь запитала вона, пильно дивлячись на Даніелу.
— Так, — відповіла дівчина, щось в очах старенької промайнуло не хороше.
— Чому приїхала? - продовжила цікавитися вона.
— Вам, то, яка справа?! - відповіла дівчина, починаючи, гніваться.
Чому вона причепилася?
— Я ж повинна знати, з ким лежу в одній палаті. Може ти маніячка? Зараз і жінки вбивці.
Здригнувшись Даніела, стиснув губи та схиливши голову на бік, сердито дивлячись на жінку, запитала:
— Якщо і так. Та, вам немає чого лякатися, оскільки ви...
Двері в палату відкрилися, і на порозі з'явився Дрюк. У руках він тримав невелику коробочку і конверт. Оглянувши палату, він на пару хвилин зустрівся очима з Даніелой, потім побачивши літню жінку, звернувся до неї:
— Місіс Квик, що знову з вами?
— Ой Дрюк, якби ти тільки знав, — відповіла вона, похитавши головою. - Простудилася я дуже, не могла знайти Апельсина, і промокла на дощі.
— Ну і знайшли котика? - запитав парубок, простягаючи жінці коробочку з цукерками.
— Не коштувало, мій хлопчик. Ти знаєш, що я люблю саме ці, — вимовила вдячно місіс Квик, стиснув руку Дрюка.
Даніелу почало нудити від солодкуватого голосу літньої жінки. Дівчина не знала цю жінку, але вже була готова втекти звідси. Так, схоже, і кіт думав, якщо утік. Закотивши очі, дівчина, передражнивши її, відвернулася до вікна. Оскільки Дрюк, посміхаючись, дивився на Даніелу.
Коли парубок підійшов ближче до її ліжка, дівчина навмисно проігнорувала Дрюка.
— Даніеїа, ти в порядку? - поцікавився спокійно парубок.
Повільно повернувши голову, вона байдуже кинула:
— Як бачиш, не скаржуся, — і трохи голосніше закінчила говорити, — а варто було!
— Невихована, молода жінка. Не соромно ж? - нарекла старенька.
— А ні трохи, — відповіла Даніела схрестивши руки на грудях.
— Припини! - суворо вимовив Дрюк. - Ти, про що тільки думаєш? Огризаєшся з літніми людьми, вона тобі в бабусі годиться.
При згадці бабусі, Даніела трохи утихомирила свій запал. Покосившись на місіс Квик, зрозуміла, що безглуздо повелася.
— Пробачте, — вибачилася дівчина.
— Я подумаю, — брязнула у відповідь старенька.
— Вона, що знущається?! - поцікавилася Даніела розгублено дивлячись на Дрюка.
— Забудь. Тримай це, — він протягнув їй конверт.
Дівчина питально дивилася на парубка, нічого не розуміючи.
Важко зітхнувши, він нахилившись до неї та прошепотів: "Від Ніколь".
Вихопивши лист, вона розгорнувши його начала читати. Добігши очима до останнього рядка, Даніела полегшено видихнула і звернулася до Дрюка:
— Пильнуй, і не залишай одну.
— Знаю. Тебе ще не скоро випишуть. Я догляну за будинком, — кивнув Дрюк. - Мені пора. Може, ще зайду завтра.
Розгорнувшись, він тільки хотів було відійти, коли Даніела узявши його за руку запитала:
— Як Дороті?
— Я відвіз її додому, — відповів парубок, і прибрав руку.
Ні, йому не ставало осоружно від дотиків Даніели, швидше навпаки. Парубок заплутався і вже не розумів свої почуття. У нього вже є дівчина Аліса, вона відьма і Даніела з нею не впорається, оскільки обоє вже перетнулися. Другий раз, їх зустріч може закінчитися сумно. Аліса була дуже ревнивою.
— До зустрічі місіс Квик, — попрощавшись Дрюк покинув палату.
Стиснув щелепу, Даніела сердито дивилася йому в слід. Так, як він смів так з нею поводитися? Несподівано для себе, дівчина згадала, що тоді напившись поцілувала його. Після того випадку, він уникав з нею прямого контакту. Хитра посмішка торкнулася губ дівчини.
— Ти чого так дивно посміхаєшся? - запитала старенька.
— Їжте цукерки, будь ласка, — відповіла Даніела натискаючи на кнопку виклику медсестри.