-***-

***

Відбуваючи від будинку, дівчина знала, що Ніколь дивиться їй услід і засуджує. Вона що маленька і не знає, що робить?
Ніколь надто багато переживає і думає. Але що з Даніелой може статися? Вона повністю нормально себе почуває. Ну, хіба що слабкість і не більше.
Проїжджаючи повз кафе, де обідала в перший же день приїзду в містечко, дівчина знову помітила ту ж молоденьку офіціантку. Вона стояла за рогом і плакала, коли поряд з нею став той же чоловік, що був з нею минулого разу. Трохи зменшивши хід, Даніела побачила як дівчина, впавши на коліна, про щось слізно благала чоловіка. Це не сподобалося Даніелі. Дівчата не повинні так принижуватися!
Сама того не розуміючи вона згорнула у бік кафе, спостерігаючи за тим, що відбувається. Чоловік, у цей момент, відштовхнувши офіціантку, щось прокричав їй. Дівчина, нічого не слухаючи й не помічаючи, учепившись в рукав куртки чоловіка, продовжувала благати.
У Даніели здали нерви та вона різко пригальмувавши й вибігши з авто, кинулася до них. Офіціантка на ім'я Дороті майже кричала щось, доводячи йому.
— Роберт, прошу тебе. Не залишаючи мене, нас... Я не зможу жити ось так.
— Дороті! Ти не розумієш, у мене є сім'я. Те, що сталося між нами ─ помилка.
Даніела налетівши на нього, відштовхнула від Дороті. Спочатку він нічого не зрозумів і приголомшений дивився на дівчину.
- Йди! — закричала Даніела падаючи поряд з Дороті на коліна.
- Хто ти така?
- Неважливо. Йди, кому сказала. Якщо у тебе є сім'я, йди до них, а дівчинка нехай не ганьбиться, містечко у вас маленьке, — наказала Даніела, притискуючи дівчину, що плаче до себе.
Чоловік ні хвилини не роздумуючи, поспішно пішов.
— Ні, Родерік! - закричала Дороті живлячись вирватися з обіймів Даніели.
— Заспокойся! Якщо тебе такою побачать, — вимовила Даніела прибираючи з її лиця мокрі пасма, — ставитимуть зайві питання.
— Відпусти мене! - продовжувала наполягати дівчина. - Він повинен залишитися зі мною. Він мій, чуєш.
— У нього є сім'я.
— Мені плювати, це я повинна стати його сім'єю. Родерік!
Даніела відчула, що її тіло покидати сили. Ця дівиця, немов ненормальна, кричала і Даніелі, нічого не залишалося, як заліпити Дороті дзвінкий ляпас.
— Заспокойся, кому говорю! - зло прошипіла Даніела.
Затремтівши, дівчина замовкла, але продовжила схлипувати.
— Навіщо ти так принижуєшся? У тебе, таких як він, буде сотні. Ти повинна зрозуміти, що благаннями й погрозами не прив'яжеш чоловіка до себе.
— Я знаю тебе, — прошепотіла Дороті.
— Зрозуміло, знаєш, — кивнула Даніела. - Заспокойся. Ти неповинна так поводитися. Він не гідний того, як ти принижуєшся. Май гордість! Чи ти хочеш, щоб сюди збіглися усі відвідувачі кафе?
Опустивши голову, Дороті сумно відповіла:
— Вони й так скоро дізнаються.
— Про це не дізнаються, запевняю тебе.
— Я не про це, — перебивши Даніелу, продовжила Дороті, і рука дівчинки лягла на живіт, що округлявся.
Коли Дороті сіла, її делікатне положення стало видніше краще. Даніела відразу здогадалася, що до чого. Цей хлопчина зробив дитину Дороті та не сказав, що одружений.
Оглянувши Дороті від ніг до голови, Даніела запитала:
— Скільки тобі років?
— Буде шістнадцять.
— Твою ж мати! - вилаялася Даніела підіймаючись і допомагаючи піднятися Дороті. - Коханому-то скільки?
— Двадцять шість, — тихо відповіла дівчина, стираючи сльози.
Коли до Дороті дійшло, навіщо Даніела поцікавилася щодо їх віку, дівчині стало страшно.
— Прошу вас, не заявляйте в поліцію, — замолилася дівчинка, склавши руки в благанні. - Я не хочу рушити все. Прошу вас.
Даніела просто не вірила тому, що чула. Родеріка треба посадити за ґрати, за те, що зв'язався з не повнолітньою. Тепер Дороті стоїть перед нею і просить нікуди не заявляти? У цьому містечку точно усі з'їхали з глузду.
— Я його люблю, — продовжувала благати Дороті, — і я сама хотіла. Він не гвалтував мене.
Визнання дівчини спантеличили Даніелу. Дороті як і раніше любила цього чоловіка, навіть після того, як він відкинув її.
Даніела запитала себе: можливо, й вона досі любить Кріса? І, не хотіла собі в цьому признаватися. Від абсурдних думок, що оселилися в голові Даніели, її відвернув голос Дороті :
— Прошу вас?
Подивившись на дівчину, Даніелі нічого не залишалося, як кивнути їй. Дівчинці всього шістнадцять років, що вона може знати про любов?
— Твоя зміна ще не закінчилася?
— Так. У мене зараз перерва, — відповіла Дороті, пригладжуючи долонею розпатлане волосся.
— Ти не повинна зараз показуватися у такому вигляді. У тебе він божевільний.
На губах Дороті заграла слабка посмішка.
— Правда?
— Так. Поїхали зі мною, тобі треба заспокоїтися. І про дитину треба думати в першу чергу.
Обличчя Дороті посмутніло, опустивши голову, вона рукою погладила живіт.
— Скоро стане помітно. Що тоді буде?
— Батьки не знають?
— Ні. Але коли дізнаються, виженуть з дому. Їм не пережити такої ганьби.
— Вони повинні зрозуміти. Ти їх донька.
Дороті негативно похитала головою.
— Вони зненавидять мене. Оскільки Родерік на половину фе...
Вона різко замовкла, так і не договоривши.
Даніела вже почала звикати до того, що тут в містечку усе щось їй недоговорювали.
— Відмінно! Так ти їдеш?
Невпевнено подивившись на Даніелу, потім на машину, Дороті не знала, погоджуватися їй або ні. Повернутися в кафе в такому стані вона неспроможна. Поїхати з Даніелой? Дівчина чула про приїжджу, що вона захистилася за Ніколь Біллингем і після того випадку, та кудись зникла. Але перед цим Даніелу бачили в лікарні.
— Вирішуй. Їдеш або ні? У мене ще є справи.
— Добре, — погодилася Дороті.
Що Даніела могла їй зробити?
Підходячи до машини, Даніела упіймала на собі погляд Дороті та посміхнулася їй у відповідь, сідаючи за кермо.
— Пристебнися.
— Ти говориш як моя мама, — помітила Дороті, пристібаючись.
— На відміну від неї, не відвернуся від тебе, — відповіла Даніела від'їжджаючи від кафешки.
У дзеркалі заднього виду вона побачила, що з дверей вибігла та сама повна офіціантка, напарниця Дороті.
Під'їжджаючи до супермаркету, Даніела подивилася на дівчину і запитала:
— Тобі щось купити солодкого?
— Ні. Спасибі вам, — відповіла Дороті.
— Як хочеш, — знизавши плечима, сказала Даніела припаркувавшись.
Витягнувши ключі із запалення, і узявши сумку, Даніела сказала:
— Я недовго. Холодильник якось непомітно спустів, треба купити продуктів.
Вийшовши з авто вона не встигла зробити й кроку, як на неї наринула втома. Тіло кинуло в жар, а потім в холод. Перед очима застрибали чорні крапки.
— Щось мені недобре, — прошепотіла Даніела спираючись на бампер машини.
— Що з вами? - схвильовано, поцікавилася Дороті.
Труснувши головою, Даніела ледве розрізняла те, що сказала Дороті, із-за шуму у вухах.
— Усе нормально, — відмахнулася Даніела у відповідь.
— У вас кров з носа, — дівчина підбігла, не знаючи як підійти до Даніели.
— Де? - запитала дівчина, стираючи рукавом кров.
Подивившись на руку, Даніела здригнулася. У очах почало темніти. Останнє що вона почула схвильований викрик Дороті.
— Вам погано?!..