Розділ 14

Розділ 43. Завтра

Ранок почався для Еліни незвично спокійно.

Вона стояла біля вікна з чашкою кави й дивилася на місто.

Телефон завібрував.

Дамір: «Ти вже прокинулася?»

Еліна: «Так. А ти?»

Дамір: «Давно. Я стоматолог. Ми люди ранні».

Еліна: «Не вигадуй. Ти просто кави хочеш».

Дамір: «І тебе хочу побачити».

Еліна усміхнулася.

Еліна: «О котрій?»

Дамір: «Через двадцять хвилин».

Еліна: «Даміре!»

Дамір: «Що?»

Еліна: «Мені треба зібратися!»

Дамір: «Ти красива і без цього».

Еліна закотила очі.

— Ну хто так робить зранку?

Через пів години вона вже стояла біля під'їзду.

Дамір вийшов із машини.

— Ти запізнився.

— На дві хвилини.

— Я чекала.

— Значить, скучила.

— Не вигадуй.

— Тоді чому так швидко вийшла?

— Бо хотіла кави.

— Звичайно.

Він простягнув їй стаканчик.

— Твоя.

Еліна взяла каву й усміхнулася.

— Ти мене розбещуєш.

— Я тільки починаю.

Вони поїхали за місто.

Дамір знайшов невелике місце біля лісу, де було тихо й майже не було людей.

Вони взяли плед, термос із чаєм і просто сиділи на траві.

— Я могла б так сидіти цілий день, — сказала Еліна.

— Можемо.

— У тебе робота.

— Сьогодні я вихідний.

— А завтра?

— Завтра теж щось придумаємо.

Еліна повернулася до нього.

— А що ти взагалі плануєш на завтра?

Дамір замислився.

— Не знаю.

— Як це?

— А як ти хочеш?

Вона усміхнулася.

— Хочу прокинутися, нікуди не поспішати, поснідати разом...

— Добре.

— Потім можна кудись поїхати.

— Куди?

— Не знаю.

— Це вже стає нашою традицією.

— А ввечері...

Вона замовкла.

— Що?

— Нічого.

— Ні, тепер говори.

Еліна подивилася на нього.

— Ввечері я хочу просто бути з тобою.

Дамір кілька секунд мовчав.

Потім узяв її руку.

— Будеш.

Вони повернулися до міста вже надвечір.

Дамір запропонував зайти в магазин.

— Навіщо?

— Купимо щось на завтра.

— Ти серйозно плануєш сніданок?

— Так.

— А якщо я захочу млинці?

— Будуть млинці.

— А якщо сирники?

— Будуть сирники.

— А якщо я передумаю?

— Буде те, що захочеш.

Еліна засміялася.

— Ти занадто добрий.

— З тобою можна.

Вони ходили між полицями, сперечаючись, який йогурт купити.

Абсолютно звичайний вечір.

Абсолютно звичайні розмови.

Абсолютно звичайні плани.

Ніхто з них не знав, наскільки дорогоцінними стануть ці моменти.

Біля її будинку Дамір вимкнув двигун.

Еліна не поспішала виходити.

— Завтра о дев'ятій? — запитала вона.

— О дев'ятій.

— Не запізнюйся.

— Не запізнюся.

— І млинці.

— І млинці.

Вона усміхнулася.

— Добраніч.

— Добраніч, Еліно.

Вона вже відкрила дверцята, але Дамір покликав:

— Еліно.

— Що?