Сім днів

Розділ 2

Розділ 2. Завтра

— Отже, Еліно, — Дамір зняв рукавички й відклав їх убік, — вам потрібно прийти завтра.

Еліна одразу насторожилася.

— Завтра?

— Так.

— А чому так швидко?

— Бо зуб краще не залишати так. Треба закінчити лікування.

Вона подивилася на нього з недовірою.

— А якщо я не прийду?

— Прийдете.

— Звідки така впевненість?

Дамір усміхнувся.

— Бо ви хоробра.

Еліна фиркнула.

— Я вас щойно вкусила.

— Саме тому я й сумніваюся у вашій хоробрості.

Вона не стримала сміху.

— Я не спеціально!

— Звичайно.

— Правда!

— Добре, вірю.

Еліна підвелася з крісла й поправила волосся.

— А якщо завтра я знову злякаюся?

— Тоді будемо робити все повільніше.

— А якщо дуже злякаюся?

— Будете тримати мене за руку.

Вона завмерла.

Дамір теж зрозумів, що сказав це трохи занадто швидко.

— Тобто... щоб не рухалися, — додав він.

— Ага, — тихо сказала Еліна.

На кілька секунд між ними запала тиша.

— До завтра? — запитав Дамір.

Вона усміхнулася.

— До завтра.

Еліна вийшла з кабінету.

А Дамір ще кілька секунд дивився їй услід.

На вулиці Еліна зупинилася.

«До завтра».

Чомусь ці два слова викликали в неї усмішку.

Вона прийшла сюди, щоб вилікувати зуб.

А тепер упіймала себе на думці, що вже чекає наступного дня.

І навіть трохи менше боялася стоматолога.

Точніше...

Не стоматолога.

Даміра.

Вона усміхнулася сама до себе й пішла додому.

 Не забудьте підтримати автора.

Ваша ІРЕН ВАСТРО




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше