Сім днів
День сьомий
Соня прокинулась вже декілька хвилин, але боялась поворухнутись. У неї затамувало подих від навколишньої краси. За деревами сходило сонце, воно заливало барвами крони і проганяло ранковий туман, який ще стелився у низинах і не хотів здавати позицій. Роса блищала на гіллі, ліс наповнювався звуками і життям. Голова Соні лежала на плечі у Івана. Вона чула його рівний подих і стук серця, він ще спав. Здавалось зараз у неї є все, і нічого більше не потрібно, ні мрій, ні бажань. І не потрібно щось вигадувати, не потрібний Мрійник, не потрібно чудес, коли ти маєш щось набагато важливіше. Кажуть, потрібно мріяти, а вона подумала – мріяти шкідливо, потрібно просто жити…
«8:1».
#2471 в Жіночий роман
#5636 в Фентезі
Відредаговано: 25.01.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
