Частина 14 Сни з продовженням

Перший раз у перший клас, - цей слоган ніби на підкірку записується, і навіть крізь роки, ні-ні, та й змушує повертати голову в бік вересневих лінійок.
- Вітаємо всіх, хто вступив до нашої Академії, - віщав Граціоз у залі для урочистостей. - Ми сподіваємося, що навчання у нашому навчальному закладі стане головною віхою у вашому житті, розкриє ваші таланти, сили та магію, і послужить вагомим каменем, який ви покладете у фундамент вашого дорослого життя.
Я стояла за спиною ректора і прочісувала очима стрункі лави наших підопічних. Талановиті, з усіх боків, бо тутешні дівчата вчора примудрилися влаштувати розбірки за черговість відвідин загального душу. Так, такого гламуру, як у викладацьких спальнях у загальних душових не було, але, якщо не стояти під водою по пів години, всі встигали б і митися, і голитися. Хлопці встигали ж.
Ще відзначилася дочка якогось вельможі, яка, будучи поселеною в кімнату до Огнемери та ще однієї пухнастої дівчини, розорилася, розпсихувалася, що в неї не персональна ванна кімната, а на трьох.
Ось що вони у цих місцях у цьому світі такого роблять, що всім подавай персональну і на три години мінімум.
Хвости відрощують? Чи ласти?
Марі не впоралася, довелося залучати не лише Світлану, мене та Мері, яка погрожувала вирахувати з найбільших зачинщиків за відновлювальні роботи, а й сторожа.
Ось цей дядько і спрацював у вигляді бомби. Дівчата скандалили напівголі, а він коли в коридорі басом закричав, йду до вас, конфлікт сам собою вичерпався.
Але Світлана від гріха подалі на двері графік прибила. Через день черговість хто раніше душові займатиме. Праві та ліві кімнати. Дивно, що на кімнати ще номерів тут не здогадалися прибити.
І фамільяра із собою я не запросила. У мене від його виду короста нервова починалася.
Не кажучи про те, що вночі ця стерво мене до колік перелякав.
Хоча завдяки моєму вереску, навіть Граціоз в одних піжамних штанах прибіг мене рятувати.
- Нічого так мужик, фактурний, - я примружила око, розглядаючи його п'яту точку, я розумієш чи романчик дочитала, і вся така розніжено - збуджена заснула.
Добі під свою лежанку пристосував звідкись роздобути алюмінієвий таз, з високими бортами. І чимось таким його виклав, не то пір'ям, чи то пухом, чи то хутром з когось надраним.
І найцікавіше, що вся ця пухнастість за борти тазу жодним клаптиком не вилітала. Перина була виключно на спальному місці.
Три в одному, не інакше. І в бока не тисне, і гріє, і ковдри в цьому випадку не потрібно.
Щоправда, не естетично все це якось. Я ще подумала, що не зрозуміло походження підстилки. У замку подібного звіра не було, принаймні ні котиків, ні собачок, мені під ноги не траплялося. Якщо він може з хлопками з'являтися та зникати, то на болоті кого він міг обскубти? Перелітних птахів?
Вирішивши не ґвалтувати власну голову, згорнулася затишно під ковдрою і заснула. Та тільки зазвичай я під ковдрою тільки засинаю, а потім ноги у мене зовні сплять.
Ось я їх і витягла.
А там жабки – льодяники. І ще й покарябали мені по підошві не стриженими нігтями.
Я так з дитинства не репетувала.
Коли в спальню ректор схопився з файрволлом на долоні, я вже трохи прийшла до тями, на диво-юдо дивно дивлячись. Стерво навіть не прокинувся, перекинувся на інший бік і зробив рух лапками, ніби біжить виконувати мої розпорядження.
- От, шкода, що я сьогодні в маєчці спати лягла, - встигла ще подумати, для пристойності по підборіддям ковдру натягуючи. І підвищення температури від кучерявої доріжки чорних волосків ректора відчуваючи.
Він приглушив вогонь. Витер долонею лоба і промовив, - Жанно, ви так більше не кричіть! Я подумав, що до вас якась погань пробралася.

- А це чи не погань? - кивнула на Доббі, - я може не звикла з таким. - прикусила язика і продовжила, - Це у себе в ногах виявити.
- Незвичайний екземпляр, - присів біля Добі некромант, - швидше за все це якийсь смісок. Сумрачний, якщо брати до уваги колір шкіри. Досить дорослий, - повів долонями навколо соплячого вихованця, видав ще крупинку інформації. - Може залишився після того, як черговий прорив закрили? Не чув навіть про подібні екземпляри. А що це в нього за сорочка?
- Це майка, - я раптом виразно згадала, як у дитинстві в татові майки вбиралася, а мамині каблуки на ноги взувала. І уявляла себе моделлю. - Спідня чоловіча білизна!
- Дивний фасон, - незвичайний. Може він до вас із вашого світу прийшов?
- Із тазиком? - сплеснула я руками, забувшись. І продемонструвала ректору власну маєчку, з сосками, що натягли тканину.
Ректор одразу на тазик скосив погляд.
- Дивна конструкція, - знову повторив він свою мантру, - навіщо це?
- Раніше у таких тазах прали, полоскали білизну.
— Значить він вам знайомий?
Я не хотіла зізнаватися, що й фамільяр найдивнішим чином нагадує вигаданого персонажа, якого втілив режисер, швидше за все за допомогою комп'ютерної графіки. Тільки у того Добі крил не було.
– У нашому світі магії немає, – безапеляційно заявила я.
- Якщо ви з нею не стикалися, це не привід стверджувати, що її немає. Добре розбиратимемося в міру значущості. Може його помити, а то пахне він так собі, - встав і потопав геть із моєї спальні Граціоз.
– А як ви увійшли?
- Ти кричала, перстень вважав це критичним і відчинив двері.
- Ясно.

- Приємних сновидінь, - долинув його голос із сусідньої кімнати, а потім вхідні двері зачинилися.
Я згадала піжаму кігурумі, яку для Капітолини створила Мірмінда і посміхнулася. Вдайся мене рятувати некромант, він, напевно, заїкою став від смугастого єдинорога, ну або другий варіант, мене заїкою зробив. А так маєчка, тоненька, компроміс, щоб не спати голою в присутності не зрозумій кого.
Але щось усередині мене досить радісно закурликало, констатуючи той факт, що наповнення маєчки некроманту сподобалося. Він же майже без сексу стільки ж скільки і ми, а може і більше. З гормонами у нього повний порядок, я в профіль встигла помітити, як у штанах здригнулося. Чому б не допомогти один одному, - почала прокручувати в голові моменти спокушання із щоденника відьми. Звичайно, до лову п'явок-афродизіаків мені ще далеко. Та й демонстрацію сексуальних ігрищ зигмомордних паусов, як тему для розмови і спокуси не подужаю. У мене фантазії не вистачить. Хіба що на ігрища макак – резусів, але там краще не показувати. Або показувати, але не за столом. І момент із курильними сумішами та подальшою оргією, мені якось не зайшов. Звичайно, за часів бурхливої ​​молодості, чого тільки Маша не їла, не курила та не пила. Але зараз я самодостатня жінка, яка знає, як їй подобається найбільше. Жаль, що з сумочки свій вібратор виклала. А то Савелію віднесла б, на предмет укомплектування батарейками. А то замість електрики ця їхня магія.
Була спокуса штовхнути ногою з ліжка, не зрозумій що, але потім мені так шкода його стало. Згадала худі лапки та брудні п'яточки. Помитися примушу, завтра ж, вирішила насамкінець і заснула.