Форс-мажор або Непередбачені обставини

За півгодини вісім учасники події опинилися в холі Академії. Саме сюди виводив шлях із підвалу, під широкі сходи, що вели на верхні поверхи.
Якийсь час жінки не хотіли покидати підвал, зріднившись з ним чи що, але в павука-освітлювача в якийсь момент скінчився терпець, і перспектива залишитися в темряві вплинула на жінок краще, ніж умовляння ректора.
А може ще тому, що Капітоліна в розпал дискусії з висуванням різних пропозицій розв'язання цієї проблеми, злегка замогильним голосом нагадала решті, що ректор тут Граціоз, вишкірилася і прибила курним мішком по голові виділивши його спеціалізацію.
Найбільше цій обставині зраділа Фаїна, на інших же це нагадування вплинуло так, - якщо незрозуміло що він може, то краще триматися від нього на відстані.
Лікар же зробила крок ближче і запитала на повному серйозі - чи впливають його здібності на фізичні параметри організму і як це можна перевірити.
Саме після її слів і не витримав павук.
Тепер же Граціоз розмірковував, куди краще відвести галасливу компанію, яка за час шляху сирими підвалами Академії дещо присмиріла.
Йому вкотре пощастило, бо в холі з'явилася Філігранія, яка вивернула слідом за крихітним світлячком з коридору, що вів в крило з бібліотекою та занедбаною оранжереєю.
Бабуся зупинилася прямо на виході і здивовано дивилася на компанію.

- Пане ректор! - покликала вона голосом, що сів від жаху, - хто ці жінки і де ви їх взяли?
Ректор на слух ніколи не скаржився і в тиші зміг би розрізнити навіть писк мишей у підвалах замку, тому, розвернувшись у її бік, неприродно радісним голосом представив її іншим.
- Познайомтеся, пані, це мій заступник, - у бабусі округлилися очі від такого різкого підвищення статусу, - Філігранія, фахівець з управління магічними потоками і їй 280 років, тому попрошу мати совість і не кричати!
– Скільки? - першою відмерла Жанна, - і хто репетує-то?
- Двісті вісімдесят, - повторив ректор і трохи зменшивши гучність більш примирливо промовив, - треба поважати старших.
Дівчата принишкли, у світлі озвученого віку всі вони відчули себе якщо не дітьми, то підлітками. Одна Зінаїда кинула на інших зневажливий погляд і передражнила: «Салаги!»
- А скільки вам років? - Граціоз закотив погляд під стелю, ось саме ця Білосніжка була найприскіплівою, він запнувся і здивовано придивився до неї ще раз.
- П'ятдесят шість за тиждень буде, а що?
- Та ні, нічого, - прокоментувала Жанна злагоджене зітхання жінок.
- Філігранія, не підкажете, де ми можемо поговорити з присутніми тут дамами і вирішити деякі розбіжності світогляду.
Бібліотекарка все ще переводила здивований погляд з однієї на іншу, і на її вигляд було зрозуміло, що вона ніяк не може зрозуміти, чому на ніч дивлячись у холі Академії виникла ця строката компанія.
- Пане ректоре, у нас на другому поверсі є зал для урочистостей.

- Філігранія, я не збираюся з ними вальсувати! - злегка підвищив голос ректор, виходячи з себе, бо жовтий колір у нього завжди викликав по меншій міри оскомину, - і відразу попереджаю, вони до нас потрапили з іншого світу.
- Але як, - ахнула жінка.
- А це ми завтра розбиратимемося. Краще підкажіть, де їм можна розташуватися, а поки що мені хотілося б з ними поспілкуватися. Сидячи. І, до речі, заберіть свій Атлас, ви помилилися і тепер у нас це, - і кивнув підборіддям у бік жінок.
— Це не я, це Вахар сказав вам нести цю книгу. Він знайшов її на верхній полиці і зламав єдині сходи. А що з нею не так?
- У якій кімнаті ми можемо сісти?
Жінка клацнула пальцями і відправила крихітний світлячок нагору.
- Покличу Мірмінду, поки ви спілкуватиметеся, придумаємо щось із ночівлею. І гадаю, що вам краще поговорити у вашому кабінеті.
- А стільці?
Жінка посміхнулася, - думаю, що вам слід скористатися ректорським перстнем.

Весь підйом на четвертий поверх жінки єхидно коментували навколишню дійсність. Кілька разів до вух Граціоза донеслися зауваження щодо його неспроможності підтримувати довірений заклад у належному стані. Вступати в полеміку не хотілося, але лінію поведінки з ними будував на ходу, вслухаючись у те, що і як вони говорили.
Проліт у вежу, і ось він відчинив двері до приймальні: «прошу!»
Поки вони заповнювали собою приміщення, погладив перстень і надіслав запит на стільці для всіх присутніх. Перстень трохи нагрівся і відгукнувся відчутним уколом.
- Звідки він це все візьме? Чи тут панує портальна магія іншого штибу? - Граціоз штовхнув двері свого кабінету і потер пальцями очі, коли побачив обстановку.
Завмерши на порозі, він з подивом окинув приміщення, що якимось дивним чином виконало його забаганку. Чорний стіл у центрі кімнати приковував погляд ґрунтовністю, дорогим блиском інкрустації на горизонтальній поверхні та явною великоваговістю. Крісло з високою спинкою являло собою гідну пару столу. Висока шафа в кутку, теж чорна, - ректор увійшов до кабінету, принагідно відзначивши наявність дивана та двох крісел в одному кутку кабінету та витонченої софи в іншому.
Вікно було закрите багатою шторою чорного кольору з вишивкою по краю сріблом.
— І на тому дякую, — незрозуміло кому подякував він, бо той хтось хоч тут дав змогу не червоніти від убогості. А ще його потішило, хоч на чорному буде відпочивати поглядом від строкатого божевілля з переважанням жовтого.
Але, на жаль, жінки прореагували не так, як він розраховував. Сідаючи на запропоновані місця, вони виразно переморгувалися, що навіювало на певні висновки, тому, щоб припинити це, Граціоз сів у крісло за стіл і повідомив: «На посаду ректора я заступив сьогодні вранці, і так само, як і ви тут майже нічого не знаю. Ось цей кабінет, ще чотири – п'ять годин тому представляв собою досить похмуре видовище. Навіть не знаю, за що він розщедрився і продемонстрував себе вам у кращому вигляді!»
- Може сподобалися, - майже синхронно відповіли Білосніжка у штанях і та, що старша на вигляд.
- Сподіваюся, тому що стан справ у довіреній мені Академії полягає в наступному: це аутсайдер, хоча саме з неї розпочиналася історія розвитку магії на нашій планеті. Тут навчаються ті, у кого обмаль магії, ті, хто не може оплатити навчання в більш престижному закладі, сироти, у яких потенціал недостатньо апетитний для інших Академій, і відповідно вони навіть не спокушаються грошима, які виділяють на навчання обдарованих дітей-сиріт. Все? Ні, не все, ще сюди прилаштовують своїх дітей перевертні, щоб не відпускати своїх чад з-під опіки далеко. Але не спадкоємців, а решту, щоб ті набули необхідних знань для життя в цих краях.
- Яких саме? Знань? – Білосніжка з паличкою відкрила невелику книжечку та підняла погляд на чоловіка.
– Світова історія, математика, геологія, біологія іноді агрохімія, – все залежить від того, який запит надходить від кланів, я так розумію. – Грегорі звірився з листком, що лежав на столі, поверх біографій викладацького складу.
- А хіба у вас немає переліку факультетів та спеціальностей? - здивовано встряла наймолодша.