З - Зінаїда

Своїх дітей Зінаїда не мала. Не склалось. Спочатку по здоров'ю, потім через відсутність чоловіка. Чоловік пішов після дванадцяти років шлюбу і залишив у душі дірку. Чорну.
Виставив із квартири, мотивувавши тим, що у шлюбі Зінаїда не працювала. А отже, і на куплену квартиру претендувати не може. А йому потрібніше, коханку вагітну привести і нове життя будувати.
Від мами їй залишився маленький будиночок на околиці. Туди й переїхала. Дві кімнатки та кухонька, зручності у дворі. Мама тоді продала їхню трикімнатну в іншому місті і переїхала ближче. Купила будиночок – дачку, а решту грошей віддала їм, щоб кредит швидше закрили. Так, коротка пам'ять у колишнього чоловіка виявилася.
Погорювала, погорювала, та робити нічого - пішла шукати роботу. Свого часу вона закінчила кулінарний технікум, тож скоринку про освіту мала. Щоправда, дванадцять років не працювала, але чоловікові своєму вона готувала ресторанну їжу, ніс не вернув і друзям нахвалював.
Взяли її у кафешку на трасі. Так, по дрібниці, грошей небагато, але й робота не важка. Сирників напекти, вареників і пельменів наліпити. Коли касирка Людочка її покликала до зали, сказавши, що її за сирники хочуть подякувати, вона навіть здивувалася спочатку. Може якийсь далекобійник, який нудьгував за жіночою ласкою таким чином свої проблеми вирішує, промайнула шалена думка.
Але виявилося, що на неї чекала жінка, трохи старша за Зінаїду, у двобортному костюмі, у білій блузі, та з кулькою на голові.
І якось так вийшло, що за півроку вона Зінаїду до себе перетягнула. Ну, як до себе.
Кухарем у дитячий будинок.
Дитячий будинок розрахований на сто десять дітей. У ньому прживають та виховуються діти-сироти та діти, батьки яких позбавлені батьківських прав. Вік дітей віком до трьох років. І дітки у ньому із пошкодженою ЦНС (центральною нервовою системою) та порушеною психікою.
А жінка та директором виявилася, і персонал вона підбирала такий, щоби з душею був. Ось і мою душу через сирники побачила.
І якось втягнулася – будинок, дитбудинок, дивишся і сороковник цього року стукнув.
Минулого тижня прийшла директорка і принесла костюм на кухню.
— Ото, Зінаїдо, нам волонтери привезли. Влаштуємо для наших трирічок свято з казковими персонажами. Тобі Білосніжкою бути.
Не інакше Білосніжка попередня була не юною, - хмикнула я, розглядаючи п'ятдесят другий розмір сукні. Але це ж нічого, на мене сів, і комірець білий, або як там ця стоєчка називається. І червоний плащ з плечей звисає. Спідниця в підлогу, все цнотливо та пристойно. Чому не зіграти?
Загалом торт я спекла, слова розучила, мені наша методистка принесла їх на листочку одразу після директорки.
І в день ікс на кухні почала переодягатися в костюм.
У нас комірчина малесенька була для цих цілей. Дві шафки, лава, сильно і не розвернутися. Одягнулась я значить, розгладила складочки на спідниці, ліхтарики на рукавчиках, і так мені добре стало. Світло так, приємно робити добро, навіть якщо діти – нетямущі.
Всередині світло стало, а зовні світло погасло і темрява, наче безмісячна ніч на подвір'ї.
Я і сіла, на лаву від переляку.
А потім уже поплескала з боків долоньками, бо лава, наче кам'яною стала.
І зовсім здивувалася, коли переконалася, що сиджу я на валуні, з вибитим зверху заглибленням. Я жінка доросла, і незважаючи на те, що медогляд три місяці тому проходила, про смерть одразу ж подумала.
- Ех, звичайно, зіпсую карапузам свято, - почала перебирати в голові пояснення тому, що ні тунелю, ні світла наприкінці нього я не бачу, зате вітерцем затхлий дух принесло і за відчуттями, льох все це нагадало.
Що ще там для людських душ передбачено? Чи не пекло і добре, на чистилище не схоже, але може це зал очікування і спосіб, щоб душа всі свої вчинки згадала і підготувалася?
- Мало пожила, але може дадуть шанс все повторити? Я б тоді ще в юності вийшла заміж і діток народжувала, а не за багатим чоловіком ганялася.
Підперла долонею підборіддя і почала перебирати спогади, розкладаючи у дві купки. Раніше почну - раніше закінчу, якщо що.

Г – Галина
На основному місці роботи Галина вчила танцювати інших. До своїх двадцяти шести вона мала за плечима неодноразові перемоги на танцювальних конкурсах, у яких брала участь із семи років. Кілька разів їм із Денисом вдавалося зайняти призове місце на чемпіонаті Європи з латиноамериканських танців. Саме це послужило основним стимулом та базою для відкриття двох танцювальних студій у різних кінцях міста мільйонника. Вистачало на хліб із маслом, на ікру вона заробляла вечорами у клубі для дорослих. Ні вона не роздягалася, як решта дівчаток. Вона мала своє міні-шоу, за яке власник клубу платив хороші гроші.
«Балувана Галя» незмінно мала успіх і залучала до цього клубу поціновувачів краси, пластики та хореографії. Свої номери Галина відточувала до найдрібніших деталей, тому недомовленість і не повна оголеність заводили не гірше за відсутність білизни на танцівницях-стриптизерках. Тому поки Галина ще не визначилася зі статусом «заміж», вона заробляла гроші і сподівалася, що у найближчому майбутньому зможе відкрити ще одну студію, ближче до центру.
Номер із Білосніжкою власник клубу попросив підготувати півроку тому. Сказав, що в планах костюмована вистава, а враховуючи те, що у мене всі номери досить цнотливі, то бути мені Білосніжкою. Хоча я так і не зрозуміла аналогії і не відстежила нитку його висновків.
Але костюм замовила.
Пам'ятається в дитячому садку на випускному, танцювала із сімома гномами - хлопчиками з групи в такому костюмі. Точніше в схожому, тому що пошитий за моїм ескізом костюм дуже відрізнявся від того, дитячого. Та й дотепер сама дещо виросла і з того минулого образу, і з погляду на сімох гномів. Тому, крім просто танцю, довелося залучити одного знайомого і той написав спеціальну програму, що дозволяє кружляти на сцені в оточенні віртуальних гномів. А ще вона вмовила солювати Дениса. Прекрасний принц, як фінал вистави, може і не вписувався в плани власника, але однозначно міг запалити публіку.
На сцену вона рушила тоді, коли Денис зайшов у гримерку та клюнув у щоку. Перекинулися парою фраз, і він залишився перевдягатися. Проходячи вузьким коридором у бік сцени Галина навіть не очікувала, що, потягнувши на себе двері, опиниться практично в темряві.
Зробивши крок в підозрілу темряву, вона ще встигла подумати "не настільки ж затьмарювати", і вирішила поскаржитися на підступи техніка по світлу. Останнім часом він постійно «гадив» у дрібницях. Якщо отримав відмову на ближче знайомство - переживи мовчки і піди вбік, а не роби, як дрібний щур.
Галина чортихнулася про себе і зачинила двері, сподіваючись, що ідіот встановив якесь реле і освітлення запалиться відразу після спрацьовування натисканням дверей.
Нічого такого не сталося. Постояла кілька секунд, сподіваючись, що очі звикнуть і зможе розглянути сходи в три щаблі.
Ні сходи, ні просвітлення не дочекалися, зате по обличчю слабким протягом прошелестіло щось липке й запорошене.
- Фу, ну тепер точно дістав, - пробубнила вона собі під ніс, - можна подумати, що я в кімнаті страху ніколи не була.
Повільно, пробуючи навколишній простір носками туфель і розчепіривши руки, пішла вперед.
Коли мисок уперся в перешкоду, тицьнула в неї коліном і зрозуміла, що найбільше це схоже на стіну. «Дивно, що він вирішив пограти по-великому?»
Долоні ж ніякої стіни не виявили і зрештою Галина визначила, що перед нею дивний камінь із заглибленням у верхній частині.
Через кілька хвилин довелося визнати, що куди б вона не йшла, все одно приходила до дивного каменю.
- Грець із тобою, - пирхнула і опустила на нього свій зад, - якщо неможливо уникнути, слід прийняти.  Містика просто якась. Вітерець підбадьорливо прошелестів за спиною і в темряві пролунав злагоджене зітхання.
- Ну-ну, подивимося, як ти кретин, будеш перед власником пояснюватися, - зловтішно подумала Галина, перш ніж поринути у низку неймовірних пригод, пов'язаних із костюмом, у який вона сьогодні вдягнулась.