Частина 1

Свіжепризначений ректор Г. Камоон сидів у кабінеті, який дістався йому від попередника, нині спочившего ректора, який зміг якось вижити в цій дірі, та ще й сяк-так тяг на своєму горбі найнижчерейтингову Академію магії планети Райгул. Кабінет був аскетичний, і хоча некроманта рідко турбував побут, і найчастіше він задовольнявся малим, але зараз навіть йому облаштування кабінету здавалося надто бідним. У двері постукали.
- Заходьте, - зітхнувши, запросив до себе в кабінет відвідувачів.
Увійшли четверо.
Підстаркуватий викладач зілля, Вахар, - ректор скосив очі в документ, що лежав перед ним - відьмак, який втратив більшу частину сил при прориві демонічного війська понад сорок років тому. Прикинув у думці його вік – старичку за сто, але виглядає він аж надто пошарпаним. Він притримував під лікоть худеньку літню жінку без віку. Навскидку, здавалося б, їй років двісті п'ятдесят. А ні, трохи - трохи схибив, - двісті вісімдесят - прочитав в документах.
Бібліотекар та викладач світової історії, заслужена магеса Філігранія. Прикметне ім'я, ректор піднатужив пам'ять і згадав, що з нею був пов'язаний якийсь скандал, п'ятдесят чи шістдесят років тому. Батько тоді захоплювався її сміливістю та принциповістю. Скільки йому самому було тоді – п'ять чи шість? Але точно пам'яталось, що згодом батько не раз наводив її, як приклад, коли моя поведінка, з його точки зору, не виправдовувала його надії.

- Чоловік повинен відстоювати свою точку зору, знаходити аргументи, і не відступати, якщо він вважає, що бореться за праву справу, - точно, він говорив саме так і посилався на Філігранію, яка відстояла можливість розвивати магію навіть у тих, хто мав малий внутрішній резерв, або в кому вона прокинулася пізно. А ще у населення з околиць, бідних, інакодумців. Ректор задумався, чи були в цьому списку ще якісь «неповноцінні», яких у найближчі п'ятдесят років доведеться виводити в люди саме йому, бо саме він отримав "підвищення" в цю діру. І як не прикро,  саме за відстоювання нових методів у пожвавленні свіжих трупів. Обійти заборону «24 години», йому так і не вдалося, натомість керівництво знайшло куди прикласти його заповзятіість.
Третім викладачем був перевертень. Судячи з розвороту плечей – швидше за все ведмідь.
- Ого, - непередбачувано, а що таке буває? – ректор вчитувався в «дивину» викладача із захисту, нападу та фізичної підготовки. Гримз мав не спадковий титул молодшого князя і виверт у комплектуванні ДНК. Припустити, в кого він обернеться – у ведмедя чи зайчика ніхто не міг. Навіть він сам. Ось тому і заслали його подалі, щоб і користь приносив, і очі не мозолив.
Останній представник викладацького складу хоч і був порівняно молодий, ректор вважав його молодшим за себе хоч і не більше ніж на п'ять років, але являв собою яскравий зразок особистості, що спивається. Пом'ятий, непоголений, зі стійким запахом несвіжої білизни та вчорашнього перегару. Швидше за все, його витягли з кімнати за допомогою Гримза. Широн, - лікарський чин, брав участь у кількох операціях зачисток територій, охоплених епідемією Синього Мора. Чоловік скривився, він згадав непопулярні методи, якими скористалися тоді, щоб зупинити поширення інфекції.
– Я – Граціоз Камоон, – ваш новий ректор. "І я некромант", - повідомив він викладацькому складу довіреної Академії.
- Співчуваю, - Широн, зітхнув, і покосився на Гримза, - Я, Широн, лікарська справа, факультативно - захисні чари, - я пішов?
- Ще ні, - ректор перевів погляд на Гримза.
- Князь Гримз, - рикнула гора м'язів, - фізичне виховання, бойова справа, факультативно маскування.
- Філігранія, - старенька злегка хитнула головою, - світова історія, математика та управління магічними потоками. Ще під моєю опікою бібліотека. – І м'яко посміхнулася.

- Вахар, - дідок спробував витягнутися і вразити мене своєю виправкою, але тут же зашипів крізь зуби і скоромовкою відзвітував - зілля, бойові чари, природничі науки.
- А тут ще вказана Мірмінда? – ректор розглядав приписку про те, що вона займається побутовою магією та очолює факультет домоводства.
Гримз хмикнув і повідомив, що Мірмінда займається поповненням мізерного забезпечення Академії і з нею пан ректор зможе познайомитися на вечері.
Граціоза тішило те, що до набору до Академії залишалося ще два тижні, але засмучувала компанія викладачів, бідність, яка щеріла зуби з усіх кутів, а також дещо напружувала власна непідготовленість до посади.
- А секретаря я не маю? – спитав суто для того, щоб не мовчати.
Широн усміхнувся, - секретарем попередній ректор подавився. Так би мовити, і сам не гам, і вас поставив у незручне становище, - і заржав, майже натурально, як кінь.
- Тоді всі вільні, - відпустив присутніх ректор, і опустився у крісло.
Якщо судити за обстановкою ректорського кабінету, станом сходів, якими він піднявся на четвертий поверх, а потім по обідраному куцому коридору ще на один проліт у вежу, Академія переживала не найкращі часи. Навіть можна сказати на вигляд пацієнт швидше був мертвий, ніж живий.
І особливо гостро стояло питання з помічником чи помічницею. Ректор одразу намалював в уяві безглузду і злісну даму років так за сто п'ятдесят, щоб у студентів та викладацького складу не виникало бажання штурмувати двері його кабінету. Перекласти на неї організаційні питання, делегувати повноваження та займатися тим, що в нього виходило найкраще. Робота з живим і неживим передбачала тишу та зосередженість, а для того, щоб довести до цього стану цю обитель потрібний ще й неабиякий управлінський талант. Все ж таки в Академії був присутній факультет з домоводства, і на, - він скосив очі до списку викладацького складу і керівника звуть Мірмінда, - значить на Мірмінду слід перекласти також частину обов'язків.

Якщо припустити, що за своїм основним профілем – некромантія, студентів у такій Академії не передбачається, то треба уточнити, що викладав попередній ректор.
Все ж таки все упирається в секретаря. Перш ніж він наважився підвестися і хоч щось зробити, у двері застукали.
- Так, заходьте!
Увійшла бібліотекарка.
- Чи може вам підказати що? Чи у вас виникли якісь потреби?
Все ж таки бабуся тонко відчуває потоки цього місця, раз не пішла з усіма.
Він глянув на її худеньку, але в той же час міцну фігурку і захопився гартуванням старшого покоління.
- А чи немає у вас «Атласу предків краю»? Хочу підібрати собі секретаря. Підніму, якщо у мене така спеціалізація, і зекономимо на оплаті.
Бабуся зрадовано кивнула.
- Зайві монети нам не завадять. Відшукаю і принесу. Вам, мабуть, дорогу треба показати вниз, в основу Академії?
- Дякую, достатньо атласу. У мене вищий дан пошукача.
- О, на вашу спеціалізацію можуть клюнути найближчі перевертні, варто повідомити їм про фахівця такого рівня, що з'явився у нас.
– А що викладав попередній ректор? - вирішив я вбити одним пострілом двох зайців.
- Облік, етикет та ілюзії, якщо потрапляв хтось із цією рідкісною здатністю.