2. На гарній ноті, кінець.

Вони підходили до істот дорослі зрідка дивилися на неї, а от діти будь якого віку дивилися та перешіптувалися між собою. « Скільки їх тут ! І кожен чимось відрізняється  від іншого» На вогнищі жарилися змії а в залізній тарілці готувалися якісь млинці. Кайндлі підійшов до вогнища зняв на листок пальми двоє змій та млинців і підійшов вказуючи місце де будемо вечеряти. Це був кусочок оазису декілька пальм та маленьке озерце. «Ну не сказала що дуже гарно, але зійде.»

- То про що спершу поговоримо ?

Хлопець подумав протяг їй її порцію та сказав.

- Змія та яку та сама зловила.

- А я не отруюся ?

- Та ні ти тільки голову не їж і біля неї на всяк випадок.

- Дякую.

Дівчина відкусила кусочок «На смак, як куриця тільки кісточок багато, а млинчик солодкий добавляли кокос ?» Вони їли, першим заговорив Кайндлі.

- Як називається твій вид та як ти сюди потрапила ?

- Людина, але я некромант за фахом, а потрапила з-за своєї нової пригоди яка з’явилася з-за дурості. Тепер твоя черга розповідати.

- Людожер, але я кажу що огр тільки ці факти залишилися від моїх предків.

- Я десь читала що ваш вид вимер десь чотири століття тому.

Огр зацікавливо поглядав на неї. 

- Що ще знаєш ?

- Ну тільки те що вони були не дуже добрим народом та трималися купи, жили в лісистих регіонах. Тільки ця інформація яку я знаю.

- Більшість з того що ти кажеш правда, але якщо ти тут і знала хто ми в тебе багато було часу, щоб втекти.

«Правда в тому що коли я втекла б то ви погнались за мною це більш ймовірно, але коли я відкинула цю ідею то побачила цікаве тому мені тут сподобалось. Тут так тихо й спокійно»

- Бо не хотілось, коли мені видалася можливість поговорити з видом, які давно вважалися зниклим ? Правильно ні - ко - ли тому я не втекла коли прокинулася .  

- Ти дуже хоробра Сілізо, але твоя цікавість кудись приведе тебе, або до великого горя, або до щастя з багатьма союзниками.

- Хто його знає, що буде далі краще жити повним життям ніж сидіти та боятися.

Людожер хмикнув та почав розповідати про його народ, традиції які збереглися до сьогодні. А вона про зовнішній світ про академію, про історію яка змінилася за чотири століття. Так вони здружилися, говорили всю ніч про будь що хто який винахід зробив або яка зоря показує шлях. Кайндл на прощання подарував їй карту де було вся площа пісків де криниці та оазиси, а де сипучі піски. А Сізіл подарила мазь проти ран та укусів і показала де вихід до моря та лісів. На ранок дівчина зникла .  Ніхто не шукав її, але колись вони зустрінуться знову.