1. Знайомство

Пустеля, тут було справді спекотно. Позначка температури змінювалася, але останнім часом трималася температури п’ятдесяти градусів. Біле волосся дівчини прилипало до оголених частинок тіла. «Як тут жарко, та і йти ще далеко. От чого мене потягнуло поїхати саме сюди ! » Вона вдарила ногою об пісок бархану по якому так важко піднімалася наверх. І пісок розсипався усібіч. Під ногами пісок який вже йде хвилею. Дівчина провалюється і вже летить з нього не стримуючи крику.

- Аааааа!

Впавши на спину вона вже не хотіла вставати. Сонце припікало їй у обличчя

«Це вже занадто ! » Біля неї щось пролізло – це було велика гримуча змія, яка зупинилась та дивилась прямо на дівчину її хвостик затрясся змія, вона зашипіла на неї. Сіліз швидко зробила пас рукою, а змія в той час стрибнула для того щоб вкусити її, але в неї не вийшло дівчина швидко скувала змію паралізуючим закляттям тепер ця змія її не займе приблизно чотири доби . «Мені потрібно з цього вибратись, але спершу підвестися » Сонячний удар застав її зненацька та вона втратила свідомість. Через час її знайшли і кудись понесли. Прокинулась тільки після обіду коли спека скоро мине і настане темрява, а на зміні її приходила жахаючий холод.

«Привіт ілюзія ! давно ж я тебе не бачила мабуть з учора коли мені показалась гарною ідеєю відпочити тут ! » Навколо неї було багато зелених кольорів, зір був розмитий але вона помічала як щось відбувається біля неї як те щось зелене яке ходило з боку в бік. «Стоп зелене ?» Сіліз сконцентрувала свій зір і стало трохи чіткіше. Одна істота нахилилася до неї, зеленого кольору з одягу було велике намисто, що трохи прикривало її груди та спідниця з шкури якоїсь тварини. Лице вкрите зморшками а великі жовті ікла виднілися з під тоненьких губ. Вона подивилася на мене потім повернула голову й щось крикнула на іншомовній мові. «Людожери ж вимерли т-так ? Не вірю що десь вони залишились так стоп ! Для чого їм я ? Крім їжі у мане немає думок ну може ще поговорити? Та ні дурниці лізуть якісь » Дівчина помахала головою це помітила незнайомка та стала розв’язувати дівчині руки. В той момент до них підійшов ще хтось та поклав якийсь згорток з шкурами під  спину дівчини . тепер вона бачила: намет з шкур який закривав сонце та робив тінь. Незнайомка пішла залишився тільки незнайомець .

- Грас? Зва?

Він повернувся прокашлявся і мовив

- Привіт ?

«Що ? » у Сіліз були такі здивовані очі  що вона відповіла без зупину.

- Привіт і вам .    

Велетень зрадів, а потім сказав.

- Мене звати Кайндлі .

- Я Сіліз приємно познайомитись

- Мені теж ! Я все своє життя подорожую у пустелі і ніколи не бачив таких як ти !

- Теж саме запитання й до тебе.

- Тоді побалакаємо на вечері скоро вона буде. Зможеш іти ?

Сіліз поворухнула ногою вона заболіла дівчина скривилася від болю «Зв’язки потягнула десь у сумці є мазь »

- Кайндлі коли ви мене витягали на моєму плечі була сумка, де вона?

- Повинна бути десь тут, я зараз її принесу зачекай тут.

Він ходив та розбирав якісь пакунки поки не знайшов її сумку. Потім простягнув її до дівчини вона взяла тоді довгенько шаруділа нею поки не знайшла те що шукала.  Намазала на болюче місце поки Кайндлі дивився що робить дівчина. «Скоро травма заживе, тільки я помазала то  вже не відчуваю такого болю який був » Вона поставила ногу так щоб було краще, а потім і встала на ноги.

- Тепер можемо йти.

- Сілізо з чого зроблена ця мазь ?

Запитав він.

- З деяких речовин однією людиною, вона гарно їх готує, але ніколи не дає рецептів. Тому я сама не знаю.

- Тоді пішли  

Він щось роздумав а потім вони пішли.