Розділ 33

"Люба, Ха,

Мої документи засекретили, бо я знаходився в Королівстві Перії, а не через тебе. Після підвищення я більше не знаю нічого про них.

Я вже впевнено ходжу. Лікарка була права, через тиждень зможу повернутися до своєї служби.

Всі питали про тебе. Пробач, що розповів. Не зміг стримати своє щастя. Але повір, нічого серйозного не розповідав. Ти сама пересвідчилась, що ніхто не знав тебе добре.

Я досі щасливий після нашої зустрічі. Прочитав все, що ти принесла. Книги - чудові.

Коли читав, то думав про тебе. Вони пахнуть тобою. Як листи.

Опиши де ти і як почуваєшся?

Сумую,

з любов'ю

твій Рад".

"Дорогий, Рад,

Я знаходжусь в одній країні з тобою. Почуваюсь добре. Знаходжу час на нові книги і мистецтво. Я все ж не спалила той портрет, що намалював солдат в шпиталі. Дивлюсь на нього і згадую тебе коли стає самотньо.

Рада чути, що ти одужуєш! Ти дуже дорогий мені, тож відпочивай і набирайся сил, щоб швидше відновитися.

Бережи себе.

З любов'ю,

твоя Ха".

"Дорогий, Рад,

Я сподіваюсь з тобою все добре. Пишу, щоб пересвідчитись. Дай відповідь коли зможеш.

У мене купу роботи. Я не встигаю відпочити. Навіть їсти забуваю. Мучить безсоння. Сняться погані сни про тебе. Я занадто хвилююсь. Дай знати, що ти живий, бо твій командир нічого не говорить про тебе.

Я кохаю тебе.

Бережи себе.

З любов'ю, твоя Ха."

"Люба, Ха,

Я живий. Я кохаю тебе. Пробач.

З любов'ю, Рад."

"Дорогий Рад,

Що сталося? Де ти? Чому так мало написав?

Якщо ти знову серйозно поранений, то дай знати!

Я накопичую вихідні, щоб знову приїхати до тебе. У двадцять восьмому підрозділі мені відповідають що тебе немає.

Куди тебе перевели?!

Будь ласка, бережи там себе, я дуже хвилююсь.

З любов'ю,

твоя Ха."

"Люба, Ха,

Мене перевели в п'ятдесят четвертий. Пробач. У мене зовсім мало часу. Я на передовій. Коли зміняють я швидко миюсь та лягаю спати, ледь вистачає сил їсти.

Будь ласка, старайся більше відпочивати. Я теж переживаю за тебе.

Я не поранений. Все добре. Просто з новим званням роботи стало більше.

Обіцяли через два тижні дадуть відпустку на два дні. Якщо ти зможеш приїхати у Минаїв, я буду найщасливішим у світі.

Бережи також себе.

З любов'ю,

твій Рад."

"Дорогий, Рад,

Я зможу приїхати! Буду чекати тебе у придорожньому барі на сході міста: "Сніг". Теж випросила два дні. Я виконаю завдання і одразу туди.

Я дуже вже втомилася і засумувала за тобою. Сподіваюсь у тебе все вдасться.

Бережи себе.

До зустрічі.

З любов'ю, твоя Ха.”

***

Як вони і домовлялися Хетті чекала на свого коханого в барі. Вона одягнула ніжну жовту сукню та зробила зачіску. Приготувалась до побачення за порадами подружок по роботі. До неї залицялися інші чоловіки, але вона всіх відшивала.

Врешті один із залицяльників був занадто  нахабним. Підійшов ззаду та прилинув до її вуха.

–Дозволите сісти поруч?

Голос їй був знайомий та рідний. Вона озирнулась і побачила бородатого чоловіка у військовій формі. На ньому були сліди від сажі й смерділо потом та смертю.

–Рад? – здивовано Ха піднялась з місця.

Чоловік міцно її обійняв та розціловував. Вона посміхалася від щастя та обіймала у відповідь, так міцно ніби він здатен розчинитися, як марево.

–Пробач, що такий брудний. Мене тільки відпустили, я не хотів гаяти часу. Зняв кімнату поруч. Пішли туди? Я помиюсь там.

–Гаразд...

Рад підняв свою здоровенну сумку з підлоги однією рукою, а другою – взяв руку Ха. Вів за собою та говорив без зупину. Його рука міцна, але стискала не боляче, а так, щоб відчути її присутність.

–Я був на позиції коли прочитав твій лист. Побратим його передав коли зміняв свого напарника. Вони знали, що я їх чекаю, тож весь час передавали мені. Але вони нічого не читали, клянусь. Я перевіряв. Я так зрадів, коли дізнався, що ти можеш приїхати. Я дуже чекав нашої зустрічі.

–Ти добре ходиш...

–Я і стріляю непогано, – усміхнувся він пишаючись собою, – Впевнений, стільки мертвих Темних ти не бачила, скільки бачив я!

–Напевно...

Він говорив до самої кімнати, доки йому не підготували ванну.

–Я скоро. Почекай мене тут.

Він пішов, а Ха все дивилася на його сумку. Страшенно бажала туди зазирнути, проте спиняла себе. Сперечалась в голові чи можна їй знати те, що він ще не сказав чи дати йому час висловитись?