Розділ 20

В наступний раз коли Олександр відкрив очі то дивився на стелю. Його крісло стало ліжком. Він жахнувся, побачивши власне тіло: воно нагадувало анатомічний манекен, розкритий для демонстрації внутрішніх систем. І не менш шокованим був той, хто його сепарував. Ага схилився над ним, зосереджено маніпулюючи інструментами десь всередині розрізаного передпліччя принца. На ньому був коричневий шкіряний фартух залитий весь у крові.

– Якого дідька тут відбувається?! Що ти зі мною робиш? – обурливо крикнув Олександр.

– Тобі справді цікаво? – перепитав приголомшливо Ага, – Я роблю венектомію. Але я не видаляю, а намагаюся пробратися до органів не пошкодивши структуру. Завжди цікавило по яким саме венам тече енергія сіда. Ти можеш подивитися? Ти ж ще живий..

– Ти знущаєшся? Гадаєш я тобі буду допомагати мене катувати?

– Тебе ніхто не катує, не перебільшуй. Я лише вивчаю твоє тіло. А те, що ти зміг прокинутися прямо під час процедури – приголомшує.

– І це я перебільшую? Ти божевільний...

– Однак, будь ласочка, подивись. Що бачиш?

– Я бачу перед собою монстра!

Чоловік розчарувався та голосно видихнув.

– Пане Ага, можливо зробимо перерву? – запитав молодий чоловічий голос.

– Ні. Зараз починається найцікавіше. Записуй Гоша.

Олександр намагався роздивитися хто ще поруч, але інший чоловік був позаду голови. Тому окрім голосу, ніщо не давало про себе знати від нього.

– Перша доба. Принц самостійно прокинувся після завершення венектомії. Він відчуває незначний біль, але не страждає від нього, – Ага торкнувся очей Олександра та пальцем потягнув шкірку повіка, – Виспаний. Повен енергії.

– Ти недоумок... – шоковано відповів Олександр, – Я вб'ю тебе.

– Ти не можеш. А якщо я завершу свою роботу, то більше ніколи і не зможеш.

– Ти шукаєш безсмертя? Ти наївний. Справа не в моєму організмі, а в магії, який я наділений. Я – Об'єднувач!

– Так, мені це казали. Але магія – завжди має наукову силу. Навіть очі хламхів і гурамі – вважають магічними, але коли я провів свої досліди, то стало зрозуміло, що магії там немає.

– Невже? – саркастично спитав Олександр.

Ага продовжив процедуру: копався у тілі Олександра та одночасно говорив з ним.

– Так. Структура і побудова тіла різні. Наприклад, очі гурамі – головний орган. Вони виділяли отруйний токсин поглядом. І найголовніша вада їх очей, це те, що токсин відділявся із сльозової оболонки і якщо цей токсин попаде на сльозову оболонку іншого носія, то одразу стає отруйним. Звідси й галюцинації та інше у противника.

Олександр смикався від болі, але за час проведений у самотності, коли був замкнений в ящику під час подорожі, він бажав компанії. Навіть такої неприємної як Ага.

– Тоді чому гурамі теж бачать страх іншого?

– Коли їх токсин змішується із сльозовою іншого носія, то утворюється отрута для обох. Я ще експериментую над тим чому вони бачать однакові галюцинації. Та гадаю відповідь перед очима, – промовив він, а потім посміхнувся від сказаного.

– А що з хламхами? – спитав Олександр.

– О, тобі цікаво? Я знав що ми поладнаємо.

– Ми не друзі. Відповідай.

– Що ж, якщо тебе це цікавить... У хламхів радіаційний фон на очах більший ніж у інших сідів. Він йде від очей по всьому тілу. Вони називають різні види їх погляду – шарами, що недалеко від правди. Щоб закрити очі тобі потрібне повіко, а щоб бачити хламхам потрібні лінзи, які вже вбудовані у зіницю ока біля передньої камери ока. Не всі, звичайно, народжуються з цими шарами, та і контролювати їх важко.

Олександр на мить відкрив рот від колючої болі яку завдав Ага. Він торкнувся легень пінцетом, та одразу відсмикнув як побачив біль на обличчі пацієнта та його рухливість.

– Ти заговорив мене.

– Припини це... Мені боляче. Чому не використав анестезію?

– Я використав. У тебе швидкий метаболізм. Зараз вколю ще, але схоже, більше ти не заснеш. В наступний раз зроблю міцніший.

Ага дістав зі своєї валізки шприц, а потім зробив декілька уколів по всьому тілу Олександра.

– Почекаємо доки подіє. На чому я зупинився?

Принц відчував себе сонним та сприймати його слова вже не міг.

– Шари.. – відповів Олександр.

– Так, точно. Один шар має хімічний елемент унунуній. Якщо проміння світла попадає на таке око, то воно може бачити внутрішні органи сіда. Знаєш, – продовжив Ага, а потім помітив що його пацієнт закрив очі, – Ти таки заснув? Агов. Ну, добре…

Принц бачив сни про Хетті. Про її милу посмішку, біляве волосся виткане із золота до якого кортілось торкнутись. Вона стала недосяжною коштовністью, яку хотілось оберігати від всіх небезпек, що створював Райт. Особливо важко йому було, коли більше не мав змоги втекти від болю та відчаю до неї, до тієї, що кохає.

Однак кожен сон виривав його запеклими словами, що як отрута лилась. Тими словами, що він сказав Хетті: “Я маю одружитись з Лінн”. Олександр ненавидів себе за ті слова.

Принц прокинувся знову від пекельного болю. Олександр спробував закритися, але не відчув власних долонь. Погляд метнувся вниз, і горло здавив німий крик. Замість рук він побачив лише жахливу пустку, замотану в просяклі кров'ю бинти. Біль був настільки пульсуючим, що все тіло німіло. 

– Якого дідька?! Боляче! Боляче!

– Тихо, тихо... – перелякався Ага та підбіг до своєї валізки за шприцом, але ампула була порожньою, – Тобі доведеться потерпіти. Гоша, знайди в моєму кабінеті анестезію.

– Як вона виглядає?

Олександр продовжував кричати, не припиняючи. Йому здавалось так біль слабшає. Погляд упав на те місце, де раніше були руки — тепер там виднілися лише тугі пов'язки, що стрімко просочувалися червоним. Кров капала на підлогу, відбиваючи ритм його серця. Він почав кричати сам не розуміючи чи то від болю, чи від страху.

– Як анестезія. Що за дебільне питання? На, – дав Ага порожню ампулу чоловікові, – принеси дві таких. А краще п'ять.