Розділ 16

В холодному Чорному Замку король-регент Дантур повернувся до своїх обов’язків, але з болем на серці від втрати дружини та дитини. Він бажав помсти, не тільки Найдену, якого закував в темниці, а й всім, хто був причетний до його викрадення.

Король лютував, розносив кімнати за кімнатою. Його накази ставали жорстокішими, а відчуття страху – сильнішим. Той, хто створив монстра, той хто його викрав – на волі та здатен на нові звірства. Довго очікувати не довелось.

В кімнату до Хетті та Шеррі увірвався Камінь. Без церемоній чи стуку. Його очі палали страхом, як тепер і у дівчат.

–Хетті! Браслет. Де він?!

Як тільки Хетті ступила у володіння замку, то Камінь віддав їй браслет отримавши наказ від принца. Дівчина все так само берегла його, хоч з тугою в серці.

За Каменем увійшла Мілена та Хранитель Хламхів – Антоній. Вже високий, дорослий як і його двоюрідний брат Олександр. Він ступав повільно, втомлений від довгої подорожі про що свідчив бруд на його лиці та одязі.

–Хетті, нам потоібно знайти Олександра, – пояснював Антоній і простягав до неї руку, – Я знаю, що він у тебе. Допоможи нам, будь ласка.

Без вагань дівчина швидко зняла з себе браслет і віддала принцу. Хлопець швидко вискочив з кімнати, в коридорі стояла пері, одягнена як лицарка. Вона одразу ж занурила свій дух туди, де мав би бути Олександр як тільки торкнулась зав’язок.

–Що сталося? – прошепотіла Хетті.

–Принца викрали, – пояснював тихо Камінь, а сам заглядався на пері.

Жінка була років двадцяти з гаком. Отримавши браслет віддалась у транс, але стояла нерухомо вміючи володіти своїм тілом, навіть коли дух подорожує.

–Море, – говорила жінка, – зелене.

–Зелена затока! – раптово виголосив Антоній, – його відправляють через Королівство Ґурамі?

Жінка засмучено опустила голову відкривши очі. Вона тут, але побаченим не задоволена.

–Його браслет помітили і викинули в море…, – оголосила вона і всі розчаровано опустили голови.

–Це була наша остання надія, – засмучено додав Антоній і вийшов далі по коридорам, а за ним, немов привиди пригноблені новиною плентались всі інші.

Нервово Хетті торкнулась руки Камня. Подивилась з надією, яку побачив в ній лише раз, коли запропонував відправитись до принца.

–Як його викрали? Де він?

–Під час бою. Вбили, а потім вихопили. Райт, цей клятий махон… знову й знов!

–Як давно?

–Декілька тижнів тому. Ми думали браслет приведе хоча б до розгадки. Ми залишимо його у себе. Все одно Олександр більше не може ним скористатися. Може пері вийде побачити більше.

–Я хочу допомогти.

Мілена озирнулась до дівчини і спостерігала за їх розмовою. Не втручалась, але всю подорож думала над тим, що ж особливо в цьому дівча знайшов принц Олександр.

–Ти вже допомогла, – торкнувся плеча чоловік і ласкаво посміхнувся, – Ти молодець.

–Але… я нічого не зробила…

–Ти просто була поруч коли йому було погано, цього достатньо.

–Але ж тепер, я не буду поруч.

Камінь не знав що сказати. Відчував себе пригнічено і брехати служниці не хотів. Мілена так довго спостерігала за цим, що відчула себе частиною розмови, тому втрутилась.

–Тобі вже шістнадцять?

–Так.

–Попроси короля вступити до Тіні.

–Ми знайдемо принца раніше, ніж вона навчиться, – заперечив Камінь.

–Чув? – обернулась до нього жінка, – Король збирає сідів для навчання. Всі проходять відбір. Весною почнеться навчання. Не схоже, що вона тут щаслива, до того ж ти сам її нахвалював.

–Верховна мене не відпустить, – втрутилась Хетті.

–Тому ж і кажу – проси у короля. Попроси Рема піти з тобою. Він свідок, що ти була на війні в Мойні.

Хетті здригнулась. Рем не погодиться через наказ Олександра. Принц завжди був проти того, щоб Хетті ризикувала своїм життям, тим паче заради нього.

–Подумай над цим, Ха, – відповів твердо Камінь, – Принц все одно не буде з тобою, але весь час бути служницею…. Я гадаю це не для тебе.

В розмову втрутилась Шеррі й схопила схвильовано руку подруги.

–Хетті, вони впораються без тебе. Ти застрягнеш на тому навчанні, а потім не зможеш повернутись в замок. І найстрашніше – тебе можуть вбити, ще до того, як ти побачиш принца.

–Набір через чотири місяці, – додала Мілена, – Ми знайдемо принца. Йди вчитися заради себе, а не заради нього.

–Мілена! – крикнув принц Антоній, – довго чекати?

Вона показово закотила очі від голосу принца, а Камінь лише посміхнувся. Їх постійні сварки в дорозі стали вже для нього не катуванням, а розвагою.

–Ні, Ваша Світлість. Вже йду!

–Ти хоч раз насправді мене захищала, чи тільки вдаєш?!

–У Вас з рук вогонь тече, хто кого захищати мусить.

–Ти, чорт забирай!

Жінка знітилась від того наскільки в принца хороший слух. Посміхнулась, кокетливо, вміло, як йому подобалося, та застрибала до нього.

–Який Ви грубий, мій принце. Я завжди поруч. Вас ніхто не викраде, обіцяю.

–Не блазнюй! – грубо крикнув принц.

Камінь ледь стримав сумний смішок, а потім кинув обережний погляд на налякану Хетті. Погладив по руці, немов батько, що втішає дитину.

–Вибір за тобою. Принца більше немає, щоб тобі заборонити. І знаєш, довго не вагайся, щоб він не встиг тебе забрати з навчання. Успіхів.

–Дякую.

***

Минув день, за ним тиждень, а потім другий і вже через місяць Хетті остаточно зрозуміла, що Олександра ніхто не врятує. Всі її спроби дізнатися закінчувались знизанням плечей або скоромовкою “ця інформація засекречена”. Дівчина пам’ятала як принц її врятував від зловмисників, як залишив записку та бажав розповісти правду про хранителей ще тоді, коли ніхто не міг знати.

Хетті протирала пил, струшувала білизну, допомагала на кухні. Все як завжди, але вже всередині відчувала, що може більше принести користі. Може бути рішучою і настільки ж сильною, наскільки показав їй Олександр коли відбив ворога її рукою.