Розділ 12

Дім був один із тих, що зливались з іншими: занедбаним, холодним та темним. Довгий коридор, вздовж якого були чотири дерев’яні двері, вів до освітленої вітальні. В ній чутно голоси чоловіків, що переговорювались між собою та неначе сварились. Їх тон був загрозливим, здавалось вони створювали заговір, який ніхто не мав право почути. І все ж, незвані гості застали їх зненацька.

Хетті та Шеррі визирали з-за спини чоловіка з ручним ліхтарем показуючи шлях до вітальні. Прилад був звичним оку дівчат, але їм ніколи не дозволяли його мати. Корпус зроблений з чорної сталі, а форма ліхтаря мала два великі блоки: коробка, як сховище енергії в якому був опрус, і – голова-прожектор. З коробки час від часу сипався порох, як знак, що от-от опрус розчиниться від використання своєї енергії.

У кімнаті було троє чоловіків та одна жінка, які одразу ж замовкли коли побачили служниць. Оглядали дівчат з ніг до голови, а найбільше той, що стояв позаду немов на чолі всього товаривства. Блакитні очі блиснули. Вони переглянули їх енергію життя і упевнившись, що це не ліанти і мають не зелену енергію, а блакитну, то одразу ж розслабились.

Першою все ж оговталась жінка й обережно ступила крок до гостей. Повільно направляла праву руку до свого ременя зі зброєю на поясі, але не показувала лицем жодної емоції. Хоч вони і хламхі, однак загроза може чатувати всюди.

–Тім, кого це ти привів?

–Ця знала пароль, – озвався чоловік з ліхтарем та вказав на Хетті.

–Звідки? – питання вже було до самої дівчини.

–Принц… – почала Хетті, але не знала як вмістити в слова все що тільки-но з нею сталося. Взяла за руку подругу й наважилась продовжити, – Він сказав тут ми будемо в безпеці. На Чорний Замок напали!

Її слова нікого не здивували. Не про замок, а от про принца – дуже. Врешті, той чоловік що був на чолі, підійшов до дівчини ближче й дивився в очі пильніше. З кожним кроком до неї здавався ще більш високим ніж був, а у світлі ліхтаря проглядались леть помітні зморшки. Він старший за служниць вдвічі.

–Коли це він розповів?

–Давно, – відповіла Хетті не знаючи чи може сказати про той зв’язок із браслетом.

Мимоволі торкнулась його, немов приховуючи. Чоловік це помітив, схопив боляче її за зап’ясток та підняв руку вгору. Жовте світло ліхтаря підсвічувало плетений браслет із єдиним каменем на якому була видряпана руна.

–Що там? Руна? Вона працює на пері?

Не міг вгамуватися Тім споглядаючи на руку дівчини. Перія славилася знаннями рун, але застосовувати їх в королівстві Хламхії заборонено. Однак чоловік, що тримав Хетті, одразу зрозумів який любитель порушувати правила це зробив.

–Подарунок принца?

–Так, – відповіла Хетті в перерві між спробами відібрати свою руку.

–Ти знаєш що ця руна означає?

–Так.

–Дай поглянути, – зазирнула жінка через плече чоловіка, а потім жахнулася, – Ох! Це руна переслідування!

–Єднання, – виправив її чоловік, – Якщо вона не бреше, то ми в безпеці. Принц слідкує тільки за нею.

–І як нам дізнатися що вона не бреше? – запитала вона споглядаючи на головного.

До групи приєднався інший чоловік зі світлим коротким волосся та схопив Шеррі за руки споглядаючи і на її зап'ястя. Вона лише встигнула зойкнути, але він швидко відпустив її не знайшовши такого самого браслета.

–Камінь, – звернувся він до головного, – я бачив їх обох біля принцеси Лінн. Вони служили їй поки та була тут. А з цією, – вказав на Хетті, – в замку було пару скандалів через принца. Браслет точно від нього.

–Не поспішай Рем, вона може бути шпигункою принцеси, – ласкаво промовила жінка й обережно поклала свою руку на плече Каменя.

–Тоді б друга мала б такий самий, а її руки – порожні.

–Мені шкода, – почав говорити Камінь споглядаючи в очі Хетті, – Вас доведеться оглянути. Не переживайте, це зробить Ава, – кинув погляд на жінку поруч й та, розуміючи його як наказ, опустила голову та блиснула блакиттю.

Вона відкрила перший шар свого зору й оглядала тіла дівчат, а потім і їх речі. Щоб знати, що під одягом вони нічого не носять забороненого чи небезпечного.

–Чисті. Більше ніяких речей з рунами. Лише єдина зброя в руках білявки.

–Бачив, – відповів Камінь, – Судячи по брудним рукам кристал майже використано, там тільки на один постріл. Що ж, якщо принц сказав що тут безпечно, то ми подбаємо про вас.

Хетті поглянула на свою руку, що так сильно тримала рукоять пістоля. Вся її долонь стала чорною від пороху який сипався від опруса під час використання. Витерла руку об фартух, а Ава від цього скривилась.

–Я вас перевдягну, ходіть за мною.

Ава попіклувалась щоб чоловіки принесли воду. Вона заварила для дівчат заспокійливий чай і надала свого одягу. Із цікавості кожен чоловік стукав до кімнати служниць представляючись, крім найголовнішого який не потребував представлення – Каменя.

Врешті, дівчат залишили в спокої на якийсь час і вони змогли пошепотітись ділячись враженням від того що пережили.

–У них зовсім немає імен, якісь прізвиська. Навіть наших не запитали… – першою заговорила Шеррі.

–Їм не можна.

–Звідки ти все знаєш? А ти зовсім не злякалась, ще й вистрілила. Ти мені недоговорювала про принца?

–Пробач…

–Он яка ти подруга, – розчаровано видихнула Шеррі, – Невже я не гідна знати правди?

–Гідна, звичайно, але мені наказано нічого не розповідати, – а потім Хетті нахилилалсь до подруги, – І якщо чесно, я взагалі не розумію і половини того що відбувається. Наприклад, чому вони не допомагають звільнити Чорний Замок? Вони ж служать короні…

–Вони служать принцу, – відповіла замислено Шеррі, – На церемонії він всім розповів про цей орден, але сказав, що всіх забирає із собою. Схоже не всіх. І цих мабуть не достатньо.

Хетті зняла браслет, поклала на стіл перед своїм обличчям та пильно дивилась на руну. Вона бачила у спогадах Олександра як той, власним ножичком видряпав ту руну, як своїми руками плів вузлики ремінця. Ця робота, можливо трохи неохайна, але створена з теплом та любов’ю.