Розділ 7

Про спробу поцілунка стало відомо королю, але він не збирався карати свого племінника і служницю. Сподівався на тверезу розсудливість принца. Знав, що по-молодості хлопці часто втрачають голови через дівчат.

Коли ж леді Рута дізналась про їх таємну зустріч, то спалила книжку принца. Самій служниці набила шоки й заперла на місяць у своїй кімнаті. Гадала дурощі вийдуть з часом, але всі старання марні.

Сльози Хетті вщухли через два дні після втрати подарунка, а покірність повернулась через три дні. Дівчина все ще відчувала легке тепло принца на губах, але нікому не зізнавалась в цьому. Так боялась що Верховна наб’є губи до самого набряку, що вона не зможе ні говорити, ні відчувати.

З останньої зустрічі минуло три місяці. Хетті бачила принца лише в коридорах замка з посиленою охороною і блідим обличчям. Воно сяяло лише коли він зустрічався з Хетті поглядом, але першим не наважувався підійти, а служниця і не мала права цього робити. Хоча вона не соромилась спостерігати за принцем.

На тренувальній площі, у дворі замку, Олександр вправлявся разом зі своєю особливою вчителькою Міленою. Жінці всього двадцять, але вправність та уміння були кращими ніж у будь-якого вартового. Одяг також відрізнявся, замість традиційного синього вбрання солдатів чи вартових, вона носила темно-сірий плащ, облямований золотавою вишивкою.

Каптур прикриває половину лиця, в якому важко за щось ухопитись поглядом. Немає навіть родимки, яка б зробила її зовнішність унікальною. Під плащем – жилет зверху сорочки. На руках шкіряні наручі темного відтінку з ремінцями, які точно приховували якусь гостру зброю, що різала щоки Олександра під час двобою.

Її хода легка, мов тінь, що навчилась ходити серед сідів, а погляд – холодний, уважний, готовий зважити відстань між диханням і ударом. Змінювала зброю в ході бою, а Олександр продовжував керувати мечем. Коли Хетті проходила повз, то Мілена вже крутила в руках кинджали. Гралась так, як колись Хетті з олівцем перед тим як щось записати.

–Що ти робиш? – запитав Олександр спостерігаючи за її руками, а сам стискав свій меч сильніше передчуваючи новий її удар.

–Перевіряю як лезо реагує на вітер. Підкинь свій меч.

–Ага, дурня знайшла.

–Я не нападатиму. Це мій урок.

Принц опустив лезо вниз, а потім кинув меч вгору і він впав на землю. Із недоумкуватим обличчям поглянув на вчительку. Нічого нового для себе не знайшов.

–І?

–Меч не пересунувся ні на сантиметр від точки де ти його кинув. Це означає, що він важчий ніж мої кинджали, тому вітер його не підхопив. Моя зброя створена спеціально для метання. Я мушу враховувати його вагу і свою силу. Ти мусиш враховувати вагу та поворотність твоєї зброї.

Як тільки Олександр бажав підняти меч, то за сантиметр від його руки кинджал промайнув та врізався в землю. Наступний кинджал ледь не потрапив у саму руку, але принц встиг відхилити її.

–Ти обіцяла!

–У тебе гарна реакція, – усміхнено відповіла Мілена, – але цього не достатньо.

Швидко вихопивши меч Олександр почав нападати на вчительку. Вона відхилялась і ледь не сміялась від його рухів.

–Я тебе не пожалію, принце.

–Я тебе також!

Його рішучість змусила Мілену взятись серйозно за справу. Нападала у відповідь діставши спис, а потім забрала кинджали в ході битви. Була граційною та швидкою. Вони лише пару разів змогли схрестити свою зброю. Так, доки Мілені не набридло.

–Ти нападаєш без сенсу. Намагайся вгадати мій наступний крок, бо твої я бачу так неначе книгу читаю. Я сама можу тебе змусити мені здатися.

–Як?

Жінка стукнула правою ногою в його ліву. Він, відволікаючись на біль, підняв ногу, весь корпус тіла перевів, тоді вона порізала його праве плече. Схопила за рану і вивернула його руку за спину поваливши на землю. Принц впав лицем вниз, а його рука міцно стиснута за спиною.

–Зрозумів?

–Відпусти!

–Ні, – відповіла серйозним тоном Мілена і тягнула руку на себе, від чого Олександр застогнав і вдаряв лівою рукою по землі, – Зрозумів?

–Так! Так, я зрозумів! Відволікла мою увагу на ногу і я відкрив руку.

–Добре. І?

–Що “і”?

–Вороги не будуть тебе шкодувати. І я не стану. Тобі не вистачає хоробрості, щоб завдати мені болю, тому що ти боїшся наслідків. Для цього тобі потрібно самому відчути біль. Ти здаєшся?

–Так, відпусти.

Низько нахиливши свої вуста до його вуха Мілена зі зловіщою посмішкою прошепотіла:

– Хламхі ніколи не здаються.

 Потім витягнула руку принца зламавши її. Олександр заволав від болю й Хетті підбігла до нього, сама не знаючи для чого. Коли він побачив служницю, то швидко засоромився своєї слабкісті та вгамовував свій крик сціпивши зуби. Навіть коли вартові підбігли і вправляли руку назад, принц видав лише тихе скиглення.

Вони так і не говорили один з одним після того випадку, а час все минав. По прибуттю принцеси все наново змінилось. Більше Хетті не стала покоївкою принцеси Лінн. Король боявся жіночих ревнощів, але недогледів і покоївкою стала Шеррі. Він не знав що вони живуть разом, а Верховна змовчала, бо бажала тепер Шеррі зробити своєю помічницею. Їй потрібна шпигунка всередині покоїв, Хетті це зрозуміла тільки зараз, коли чула питання леді Рути і згадувала, що сама у свій час розповідала.

Кожен день Хетті мучили підготовкою до балу на честь дня народження принца. Її тішили лише рідки вечірні розмови з Шеррі, яка приходила в кімнату до Хетті за порадою по догляду за принцесою та її культурою. Шеррі тепер жила у кімнаті камеристки Февронії, як в минулий раз Хетті, але могла знаходити час, щоб зустрічатись з подругою.

–Принцеса весь час питає про тебе. Я не знаю що відповідати. Вона навіть намагалась змусити Верховну повернути тебе.

Від жаху Хетті сіла на ліжко та згорнулась калачиком. Обійняла ноги та поклала підборіддя на колінки. Слухала подругу уважно, але бажала закритись і забутись.