Розділ 5

Два дні минуло після приходу принца до кімнати Хетті. Вона вже розпочала читати першу книгу та загорілась. Сама принцеса зробила їй подарунок. І не аби який, а розповіді про культуру та історію про Королівство Перія.

Хетті настільки була захоплена, що брала її навіть коли прибирала. Книги стали розрадою у холодні зимові дні та пилу з брудом, які не закінчувались.

На третій день в коридорах мансарди Хетті зустріли вартовий принца – Горун та леді Рута.

–Його Високість наказує з цього дня служити принцу Олександру як його… вчителька.

–Вчителька? – перепитала Хетті добре знаючи, що принц вже має вчителя у вигляді свого іншого двоюрідного дядька графа Найдена.

–Не питай, а виконуй наказ! – суворо вимовила леді Рута, – Горун тебе проведе до принца.

Мовчки Хетті йшла за вартовим і подумки дякувала принцу, що не доведеться знову драїти нові покої. Вона знала трохи більше інших служниць, але тільки через те, що в бібліотеці проводила час довше ніж вони. Впевнена була, що граф Найден вмілий вчитель, тому була розгубленою.

Крокувала коридорами і зрозуміла, що її ведуть у бальну залу. Увійшла, а в середині стояв усміхнений принц сховавши руки за спиною та споглядаючи на служницю. Позаду нього спінет, за яким вже сиділа майстриня, яка готова зіграти необхідну мелодію.

–Ваша Світлість, – вклонилась низько.

–Вітаю Хетті, – чемно відповів схиливши голову, хоча не мусив цього робити для служниці, – Через півроку мені виповниться шістнадцять. В цей день влаштують гучне святкування та мене офіційно затвердять спадкоємцем трону. Це буде мій перший бал, де я мушу танцювати із леді.

Він ступив два кроки до Хетті, поклав руки по швам й нахилився небезпечно близько до неї зізнаючись:

–Я не вмію танцювати. Мені сказали що ти вмієш, тому я хочу щоб ти мене навчила.

–Не вмієте? – недовірливо запитала і відійшла на крок назад.

Здавалось от-от втече від страху перед ним. Він це неначе побачив, тому вирівняв спину. Хоч виказував своїм тілом гордість, але всередині готовий був схопити її за руку як тільки вона смикнеться у бік дверей.

–Я бачив як інші танцюють і розумію як це, але сам ніколи не мав партнерки для тренувань, – посміхаючись він простяг їй руку запрошуючи, – Дозволиш?

Хоч принц і запитав, але Хетті розуміла, що у неї не було вибору. Він не просив, він наказував. І попри те, що це її робота – служити всім у Чорному замку, вона вперше почувалася пташкою загнаною в клітку. І як тільки вона вкладе свою руку в його, то клітка закриється і вороття назад не буде. Її почуття вибухнуть заново, і нікого не буде існувати окрім принца.

–Хетті? – наполягав Олександр й поглянув на свою руку, що почала тремтіти від страху, а Хетті подумала від нетерплячки.

Вона не мала права відмовити, а ім’я з його вуст просто змусило її пробудитися й зробити те, що накажуть. Хетті вклала свою руку в його і відчула як сильно він її стиснув, а іншу поклав їй на талію. Вона ж з обережністю – на його плече. Він пахнув мандаринами і м’ятою від подиху якого було важко Хетті відмовитись.

–Тіна, ми готові, – скомандував й майстриня почала грати.

В такт музики Олександр пішов вперед, а Хетті відходити назад. Таємниця принца розкрита – він вмів танцювати. Але те, що він наступав їй на ноги підтверджувало, що партнерки у нього не було. Вона корчилася від болю, але продовжувала ступати слідом за ним. Спостерігав за ногами, але знову наступав. Врешті коли був випад і Олександр відпустив на мить талію Хетті, то дівчина ступила крок від нього рознімаючи їх руки.

–Досить, – вимовила набравшись сміливості.

Принц застиг і опустив руки. Переводив подих й дивився на Хетті так, немов боявся що все зіпсував. Музика не припинялась, наче протест був почутий тільки Олександром.

–Тіна, досить! – повторив принц за служницею і майстриня послухалась, – Що я зробив не так?

–Пробачте, Ваша Світлість, – опустила дівчина очі й стиснула свої руки від холоду і сором’язливості, однак вона швидко згадала, що її послали вчителювати, – Я вражена Вашими навичками танцювати. Ви знаєте кожен рух, але гадаю Вам занадто рано ще танцювати під музику. Ви не встигаєте за нею і тягнете мене, а не ведете.

–В чому різниця? Партнер має вести партнерку, а ти здається не піддавалась мені.

–Я Ваша служниця і такою Ви мене бачите навіть під час танцю. Я мушу бути партнеркою, а не гнатися за Вашими кроками. Ви маєте дати партнерці зробити свій крок. Забудьте будь ласка, що я служниця і поводьтесь зі мною….

–Гідно? – закінчив Олександр за нею, – Пробач, якщо образив. Я лише танцюю. Я не мав на меті тебе принизити. Давай спробуємо без музики?

Він знову простяг руку й Хетті, в цей раз, не вагаючись вклала свою руку.

–Ви не повинні так стискати сильно мою руку.

–Пробач, – послабив хватку й дивився на ноги.

–Підніміть, будь ласка, голову.

Він послухався, вони зустрілись поглядами і ця мить тривала занадто довго. Немов кожен не міг підібрати слів, щоб порушити тишу між ними, яка утворилась через незручність. Все ж першим опанував себе Олександр.

–Що мені робити далі?

–Я почну лічити до п’яти. На рахунок “один” – ми повинні одночасно зробити крок вліво. Добре?

–Гаразд. Рахуй.

Як тільки Хетті почала лічити, то Олександр підкорявся її темпу. Інколи стискав руку, бажаючи себе спинити перш ніж зробить ще один крок. Коли опускав голову вниз, то чув докір служниці:

–Принце… три, чотири, п’ять…

–Так, я не дивлюсь, – усміхався, немов впійманий злочинець, – Яка ти вимоглива.

–Ви самі попросили мене вчителювати.

–Ніхто так не говорив зі мною, як ти.

–Прошу пробачення….

–Ні, я не сказав, що ти мене образила. Мені потрібні знання, а не покірність та підлабузництво.

Через дві години завзятих тренувань, до зали увійшов граф Найден. Від його кроків Олександр випростався й зупинив танець. Він відчув наближення графа, навіть не дивлячись. Відпустив служницю й повернувся до двоюрідного дядька лицем.