Щоб стати служницею Чорного Замку дівчині потрібно народитися або в бідній родині, або сиротою, або небажаною дитиною, яка здатна викрити зраду одного зі своїх батьків. Хетті ж пощастило бути останньою з цього списку. Однак перш ніж отримати почесне звання “служниця” треба стати ученицею Верховної леді Королівства Хламхії – Рути.
З раннього дитинства у дівчинку вкладали покірність, тихість та добродушність. З восьми років Верховна леді помітила у Хетті дар до швидкого читання, яке дуже важко давалось іншим майбутнім служницям.
Леді Рута забажала зробити дівчинку в майбутньому своєю помічницею. Щоб розвинути дар дозволяла маленькій Хетті приходити, у супроводі служниць, до королівської бібліотеки.
Світла зала, осяювала променями сонця, із широких вікон, тверді палітурки фоліантів. Бібліотека ніколи не була забороненим місцем ні для прислуги, ні для дворян, тому натовпу завжди було багато.
Одного дня, Хетті обрала для себе нову невеличку книгу та сіла за стіл біля вікна. Вона намотувала на свій пальчик пасмо свого світло-жовтого волосся, доки гортала сторінки книжки. Ця дурна звичка - знак великої концентрації, за яку часто карала леді Рута, але яку ніколи не помічали інші служниці.
Раптово її книжку вихопили з рук та кинули на підлогу. Від переляку Хетті застигла з тим пальчиком у волоссі та підняла очі. Маленький хлопчик років шести бігав по бібліотеці порушуючи тишу цього храму знань. Він виривав книги зі столів та рук всіх сідів¹ навколо, але ніхто не смів його сварити або зупиняти.
До дівчинки підійшов інший, на два роки за неї старший хлопчик, що вів себе спокійно порівняно зі своїм двоюрідним братом. Коли хлопчик підняв книгу, то окинув оком назву та подав дівчинці.
–Пробач, Антоній сьогодні особливо дурний.
Зазирнувши в його очі Хетті одразу зрозуміла хто перед нею. Тільки принц Олександр Баркас має унікальні очі. Одне його око блакитне - свідчення, що він відноситься до роду хламхів, а друге - каре, яке означало що в ньому тече кров і від роду пері. Немає жодного сіда який міг би генетично мати дитину від іншого королівства.
Олександр - благословенна дитина Творця², що має здатність вижити та загоювати свої рани самостійно. Однак у всьому іншому обділений долею. Батьки померли коли йому було два роки, не встигши об’єднати два королівства своїм шлюбом: Королівство Хламхії та Перії. І виховувався Олександр своїм регентом дядьком - Дантуром Хлодним.
Хетті побачила принца вперше в житті, однак пам’ятала уроки леді Рути, тому вклонилась хлопчику.
–Не треба, – зніяковіло вимовляв Олександр. Однією рукою чухав собі каштанову потилицю, а другою – простяг книгу, – Забирай.
–Дякую, – посміхнулась йому Хетті та обійняла книжечку обома руками притуливши до своїх грудей.
–Любиш читати про рослини?
–Вперше взяла. А Ви, принце?
–Я не люблю читати, – щиро відповів, – Але я люблю квіти. Мені подобаються ромашки, а тобі?
Хетті швидко відкрила книгу про рослини і показала на малюнок хлопчику. Він із цікавістю підійшов ближче і вдивлявся у п’ятилисткові білі квітки на гілочці.
–Це ж не квітка, – почав сміятися хлопчик, – Так цвіте яблуня!
–Квітка, – вказувала обурено Хетті пальчиком у книжку.
Олександр схопив дівчинку за руку та повів за собою до вікна. Вона ледь встигала йти за ним, аби не впасти. Вказав пальцем на дерево, на якому висіли великі червоні яблука і вимовив:
–Яблуня! Я покажу тобі весною, – відпустив її руку та вдарив кулаком об свої груди, мов клявся, – обіцяю! Як тебе звати?
–Хетті.
–Обіцяю, Хетті, я тобі доведу, що це не квіти, – він повернув голову назад до вікна і ледь прошепотів, – Але ти пахнеш як вони.
Ці слова щось розпалили всередині Хетті й вона залилась рум’янцем. Не встигла дівчинка насолодитись компанією принца, як нянечка вибігла із-за стелажей та побігла повз Олександра до Антонія.
–Ваша Світлість!
Олександр наздоганяв свого двоюрідного брата караючи себе подумки за те, що не услідкував за ним. Маленький Антоній розривав одну з книжок та гриз палітурку від злості. Хетті не любила аж настільки книжки, щоб переживати за них більше ніж за майбутню зустріч з принцем.
Весь наступний рік, Хетті ходила в бібліотеку читаючи нові книги і сподіваючись, що зустріне принца знову. Настала весна, а принц так і не виконав свою обіцянку, але Хетті й сама все зрозуміла коли побачила цвітіння дерева за вікном. І так кожен рік коли вона бачила те цвітіння згадувала свою розмову із Олександром. Це стало її першим уроком життя – ніколи не вір дворянам і не мрій з ними дружити.
_________________________________
#4249 в Любовні романи
#1086 в Любовне фентезі
#987 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 03.12.2025