5

Повністю збита з пантелику, я присіла на своє місце, вирішивши не звертати уваги на цього чистоплюя Якоба. Схоже, кожен член цієї сімейки був із приколами. Треба просто робити свою подвійну роботу: доглядати Адріана та розслідувати справу.

Смерть відомого магната Петра Багрянек здавалася досить прозорою: медики констатували серцевий напад. Та за результатами розтину виявилося, що в організмі була сильно перевищена доза ліків від серця, і наші детективи засумнівалися. Пошук уявних ворогів магната зайшов у глухий кут. Зате у кожного в будинку був мотив — і у вдови, і у синів, — та тиснути на них у рамках розслідування й далі було неможливо. Впливова сім'я була роздратована підозрами, і до того ж кожен мав алібі. Завдяки своїм зв'язкам вони вперто хотіли закрити справу, тому не залишалося нічого іншого, ніж проникнути в їхній дім зсередини й оперативно шукати винного тут.

Дзвін тарілок вирвав мене із заціпеніння.

Я машинально підняла погляд на Адріана, сама не розуміючи, навіщо це роблю. Напевно, хотілося побачити хоч якусь реакцію на хамство його братця. Хоч краплю незручності та роздратування. Або хоча б банального осуду.

Та дарма — Адріан виглядав так, ніби все це його лише розважало.

Відкинувшись на спинку свого візка, він спокійно спостерігав за сценою з ледь помітною усмішкою, від якої мені чомусь стало ще більш не по собі. Темні очі уважно ковзнули по мені, затрималися на обличчі, ніби він вивчав кожну емоцію, кожен мій нервовий рух. Не підтримував брата, але й не збирався мене захищати.

О н-і-і, йому якраз було дуже цікаво. Цікаво, як саме я реагуватиму на відверту зневагу. Чи почну виправдовуватися. Чи розгублюся. Чи психану й покажу характер.

І це дратувало значно більше за зневажливі та презирливі слова Якоба.

Сам же очкарик, схоже, вирішив, що свій показовий виступ він уже завершив. Демонстративно скинувши серветку з коміра, він різко підвівся з-за столу так, ніби сама моя присутність остаточно зіпсувала йому апетит, і мовчки попрямував до виходу зі столової.

У приміщенні повисла дивна та незручна тиша.

Я вже подумки видихнула, сподіваючись, що на цьому цирк закінчився, але в ту ж мить спокійний голос Адріана змусив мене знову напружитися.

— А ви, Єво, виявилися стійкішою, ніж я думав. — У його голосі майнула ледь вловима насмішка. — вашій стальній витримці можна навіть позаздрити. Не кожен здатен так ковтати образи.