34

Машинально глянула на годинник — минуло трохи більше двадцяти хвилин.

Я полегшено видихнула. До обіду залишалося ще достатньо часу, а це означало, що Адріан навряд чи вже закінчив свої телефонні розмови. Якщо все піде за планом, він навіть не помітить моєї відсутності.

Головне — поводитися так, ніби нічого не сталося.

Я неквапливо рушила коридором, намагаючись приборкати серце, яке досі шалено калатало після ризикованої вилазки. У кишені форми лежала позовна заява, і я відчувала її буквально кожним кроком. Здавалося, навіть папір важив зараз кілька кілограмів.

Спускаючись сходами, я подумки перебирала все, що щойно знайшла. Якоб приховав позов. Навряд чи це випадковість.

А браслет...

Я мимоволі стиснула пальці. Чому він опинився саме в кімнаті Якоба? Може, Адріан просто заходив до брата кілька днів тому й випадково загубив його? Це було найбільш логічне пояснення.

Але, враховуючи відносини братів у цій сім'ї, чомусь саме воно здавалося мені найменш переконливим.

Я саме завернула за ріг, коли побачила знайоме обличчя. Молода покоївка, яку я вчора бачила разом із водієм, повільно мила підлогу, схилившись над відром із водою.

Мимоволі зупинилася. Перед очима відразу постала вчорашня сцена, і її перелякані очі, тремтячий голос, і панічний вигук: «Не підходьте до мене!»

Спочатку я завагалася — можливо, справді не варто втручатися? Але якщо дівчині потрібна допомога, а вона просто боїться попросити про неї... Я рішуче підійшла ближче.

— Доброго дня.

Покоївка здригнулася від несподіванки, підняла голову й несміливо усміхнулася.

— Доброго дня, панно Єво.

Я сперлася плечем об стіну, не знаючи, з чого почати.

— Послухайте... це, звісно, зовсім не моя справа, і мені навіть незручно питати вас, але... я випадково бачила вчора вашу розмову з водієм.

Усмішка миттєво зникла з її обличчя. Вона міцніше стиснула держак швабри.

— Ви... бачили?

Я кивнула.

— Бачила. І бачила, як сильно ви злякалися.

Вона поспішно опустила очі.

— Нічого такого не сталося.

— Справді?

Вона швидко закивала.

— Так.

Я м'яко продовжила:

— Якщо він вас ображає... або дозволяє собі зайве... вам не потрібно мовчати. — дівчина мовчала. — Наскільки я зрозуміла, у вас дуже хороші стосунки з пані Наталею. Якщо ви боїтеся самі їй усе розповісти, я можу поговорити з нею замість вас. Просто скажу, що водій чіпляється до вас, і вона обов'язково розбереться.

Не встигла я договорити, як дівчина різко похитала головою.

— Ні! — так швидко й різко, що я навіть здивувалася. — Не треба. — її обличчя помітно зблідло. — Будь ласка... нічого не кажіть пані Наталі.

Я уважно дивилася на неї.

— Чому?

Вона нервово обхопила себе руками, точно так само, як учора.

— Бо... все нормально.

— Нормально?

— Так.

— Я ж власними очима бачила вашу реакцію. — вона мовчала. — Ви були дуже налякані!

— Це... це випадково...

Я недовірливо примружилася.

— Ви кричали, щоб він відчепився від вас.

Її губи затремтіли.

— Я... я просто... — вона ковтнула клубок у горлі. — Просто неправильно його зрозуміла.

Я повільно схрестила руки.

— Тобто він до вас не чіплявся?

— Ні.

— Не домагався?

Покоївка здригнулася від самого слова. На мить мені здалося, що вона ось-ось заплаче.

— Ні... — ледве чутно прошепотіла вона. — Водій... нічого поганого мені не зробив.

Я уважно вдивлялася в її обличчя. Не вірю. Жодному слову не вірю! Люди не реагують таким жахом на звичайну розмову.

— Ви впевнені?

Вона ще міцніше обійняла себе за плечі, ніби їй раптом стало холодно.

— Так.

— Вам точно не потрібна допомога?

— Ні.

Запала тиша. Я зрозуміла, що зараз більше нічого не доб'юся. Якщо вона настільки налякана, то будь-який подальший тиск лише змусить її ще сильніше замкнутися в собі.

Я повільно кивнула.

— Гаразд. — дівчина опустила плечі. — Але якщо раптом щось зміниться... або вам просто захочеться поговорити... приходьте до мене.

Вона невпевнено підняла на мене очі.

— Добре...

Її голос був настільки тихим, що я ледве його почула. Я ще раз уважно подивилася на покоївку, після чого рушила далі коридором. І хоча вона наполягала, що все гаразд, інтуїція вперто підказувала мені протилежне. Ця дівчина явно чогось боялася. Питання було лише в одному — чого саме?