19

Я слухняно стала поруч із ним, намагаючись зберігати спокійний вираз обличчя, коли Адріан простягнув мені пістолет рукояттю вперед.

— Ось, тримайте, — сказав він спокійним тоном. — Спочатку я покажу, як правильно тримати. Головне — не напружуйте руку, тримайте її впевнено, але не надто сильно.

Я навмисне взяла зброю трохи незграбно, ніби вперше в житті тримала щось подібне, і трохи опустила ствол униз. Адріан уважно спостерігав за мною кілька секунд, а потім на його губах з’явилася ледь помітна усмішка.

— Сядьте мені на коліна, Єво, — раптом запропонував він.

Я обурено відсахнулася і швидко заперечила, відчуваючи, як щоки починають горіти:

— Навіть і не подумаю це робити! Ви що, серйозно?

Він знизав плечима і відповів з легкою іронією в голосі.

— На жаль, я не можу ВСТАТИ поруч із вами, щоб відкоригувати вашу стійку та хват, бо мої ноги паралізовані. Але ви можете сісти. А якщо я дозволю собі зайве, вам неважко буде знешкодити мене тією зброєю, яка зараз у ваших руках. Тож не хвилюйтеся так за свою честь.

Мені нічого не залишалося, як підкоритися, щоб не роздувати ситуацію ще більше, і не робити із мухи слона. Я обережно сіла йому на коліна, намагаючись тримати дистанцію, але пам’ять про ту близькість його губ до моїх у басейні одразу повернулася і змусила мене напружитися.

Адріан одразу ж притиснувся до мене своїм міцним тілом, однією рукою обхопив мою руку і почав направляти пістолет у правильне положення, а другою легенько коригував мою поставу. Його губи і борода торкнулися позаду моєї шиї, і я відчула гарячий подих чоловіка прямо на шкірі. По шиї в мене тут же пробігли дурнуваті мурашки, від яких стало ще незручніше.

— Дихайте рівно і плавно натискайте на спуск, — тихо пояснював він, майже торкаючись вуха. — Не смикайте зап'ястком.

Я навмисне вистрілила незграбно, і куля пролетіла десь убік від мішені. Адріан тихо хмикнув.

— Спробуйте ще раз.

Я спробувала вдруге і знову навмисне промазала, тримаючи все в тому ж «непрофесійному» стилі. Адріан нахилився ще ближче, його губи торкнулися мого вуха, коли він хрипко прошепотів м’яким, спокусливим голосом:

— Не засмучуйтеся, Єво. Гарній жінці зовсім необов’язково вміти стріляти. Ви і так зможете зачарувати чоловіка поряд. Хоча б своїми м’якими губами... — при цих словах він ніжно провів пальцем по моїх губах, повністю збиваючи мені подих. Потім його палець повільно спустився за вухом і далі по шиї. — Або своїм чудовим ароматом, — додав він тихо.

Моя реакція на нього дратувала мене до неможливості, але серце всупереч всьому ухнуло кудись униз. Та ця його фраза про «жіночі переваги» зачепила мене настільки сильно, що всередині все закипіло, і я раптом вирішила довести йому, що жінки здатні на значно більше!

Наказавши своєму тілу негайно замовкнути, і не реагувати так на спадкоємця, я різко вихопила пістолет з його руки, встала в правильну стійку і почала стріляти. Одна за одною п’ять куль влучили точно в центри мішеней, розносячи їх на шматки.

Коли останній постріл відлунював у залі, я поклала пістолет на столик, важко дихаючи від суміші гніву, збудження та сорому. Не дивлячись на Адріана, я тихо пробурмотіла.

— Вибачте... мені треба вийти.

І швидко вибігла з тиру, відчуваючи, як серце готове вискочити з грудей.