11

Щоки палали так сильно, що мені здавалося — ще трохи, і від сорому в мене буквально піде дим із вух. Господи, та що це взагалі було?! Я досі відчувала на своєму коліні тепло його руки, і від цього ставало ще соромніше.

Ні, чесно, у цього чоловіка точно проблеми з головою.

Швидко звернувши в порожній коридор, я вже хотіла нарешті нормально видихнути й заспокоїтися, як за спиною знову почувся знайомий тихий звук електричного візка.

Та твою ж...

Я навіть не встигла подумки вилаятися, як спокійний голос Адріана наздогнав мене:

— Взагалі-то я ще не закінчив обідати.

Я різко обернулася до нього.

— І?

Темні очі ліниво ковзнули по моєму обличчю.

— І я не відпускав вас.

У мене аж щелепа стиснулася від злості.

— Ви зараз серйозно? — я недовірливо фиркнула. — Те, що я ваша доглядальниця, не означає, що я ваша власність. І це точно не дає вам права лапати мене, коли вам заманеться.

На губах Адріана з'явилася зверхня усмішка, яка останнім часом починала дратувати мене просто до сказу.

— О, тобто вам більше сподобалися залицяння Мартіна?

— Мені не сподобалося ні те, ні інше! — різко відрізала я. — Але принаймні ваш брат тримав свої руки при собі й не ліз мені під спідницю.

Він тихо хмикнув, ніби моя злість його лише веселила.

— Просто Мартіну не так пощастило, як мені, — абсолютно нахабно промовив Адріан. — Не кожному випадає можливість торкнутися таких спокусливих ніжок.

Я мало не задихнулася від обурення.

— Ви взагалі чуєте, що говорите?!

Адріан лише ліниво відкинувся на спинку візка, дивлячись на мене з якоюсь відверто провокаційною насмішкою.

— Можливо, проблема не в мені, Єво. Можливо, не варто носити такі обтислі сукні, якщо вас так ображає чоловіча увага.

На секунду я просто отетеріла. А потім мене накрило.

— Якщо ви не здатні контролювати свої бажання та фантазії, то проблема точно не в моїй сукні, — процідила я крізь зуби. — А у ваших збочених мізках. І знаєте що? Саме так поводяться дикі тварини, а не нормальні люди.

Кілька секунд Адріан мовчки дивився на мене. А тоді раптом хриплувато розсміявся. І чомусь від цього сміху в мене по спині пробігли мурашки.

— У вас дуже погана фантазія, Єво, — насмішкувато промовив він. — "Тварина" — це ще найласкавіше з усього, чим мене називали.

— Мені байдуже, як вас називали! — остаточно втратила терпіння я. — Я прийшла сюди працювати й заробляти гроші, а не терпіти ваші ігри! І якщо ви й далі поводитиметеся подібним чином, то мені буде абсолютно плювати на цей дохід — я просто піду.

Його погляд раптом став уважнішим.

— Справді? — повільно перепитав Адріан. — А мені чомусь здається, що ви не з тих людей, які так легко відмовляються від грошей.

Я стиснула щелепу.

— Не всі готові продаватися за хороший чек.

Він задумливо схилив голову набік.

— Дарма ви так категорично. У багатих домах служниці нерідко виконують додаткові функції. І, мушу визнати, деякі з них заробляють значно більше за офіційну зарплату. Хіба вас не приваблює можливість отримати… приємний бонус?

На секунду в коридорі запала тиша. А потім я просто не стрималася.

Ляпас пролунав настільки голосно, що навіть у мене самої задзвеніло у вухах. Голова Адріана трохи смикнулася вбік від удару. Я важко дихала, відчуваючи, як усередині буквально кипить злість.

— Засуньте свої гроші куди подалі, — тремтячим від люті голосом процідила я. — І більше ніколи не смійте говорити зі мною в такому тоні.

Його щока повільно червоніла в тому місці, куди вдарила моя долоня.

Та найдивніше було те, що Адріан… усміхався.

Господи, він реально псих.

Не бажаючи більше бачити ані його, ані цю бісову усмішку, я різко розвернулася й швидко пішла геть коридором, намагаючись не думати про те, чому серце калатало так шалено не лише від злості.