Глава 7. Біля неї

КІР

— Добре, — я кивнув. — Ні то ні. 

Було неприємно, що вона відмовила мені, хоча до того ніби як симпатизувала. 

Я уважно дивився на неї, намагаючись зрозуміти, чому вона змінила свою думку і вирішила не зближуватися зі мною.

— Так буде краще, — сказала вона, відводячи погляд. 

Я зітхнув і теж відвів погляд. Не думав, що така от її відмова може так вплинути на мене.

— Добре, тоді я піду, — я не знайшов, що ще сказати.

Відвернувся і пішов до виходу з кімнати. Коли вже взявся за ручку дверей, мигцем поглянув на Віту. Вона дивилася на мене з таким розпачем, немов боялася, що тепер я назавжди зникну з її життя. 

— Не ображайтесь на мене, — почув я її голос. 

— Я не ображаюсь, — відповів я і все ж вийшов з кімнати. 

Одразу пішов до себе, якось все відбувалося не так, як я уявляв, і мені це не подобалось.

Коли зайшов, то знов не зміг втриматись і відкрив додаток з відео з камери спостереження з її кімнати.

Віта сиділа на ліжку, затуливши обличчя руками, і її плечі ледь здригалися. Невже вона плаче? Через мене? Чи в неї щось трапилося? 

Раптом вона встала з ліжка і з силою вдарила кулаком по подушці. Здавалося, я побачив на її обличчі ненависть, але не розумів, чи вона злиться на мене, чи на себе, чи на когось іншого? 

Було сумно, що нічого не вийшло, вона дійсно сподобалась мені. Але, певно, так дійсно буде краще…

***

Наступні пару днів ми з Вітою майже не пересікались. Мені не хотілось бачитись з нею, точніше, не хотілось, щоб вона дивилась на мене тим своїм «незручним» поглядом. Фліртувати з босом дійсно ненайкраща ідея. 

Робочий тиждень поступово завершувався, і справ було все менше. Сьогодні після роботи я планував приділити час доньці, але коли спустився на паркінг, побачив біля своєї машини Мілану. Вона стояла у спокусливій позі, ледь переступаючи довгими ногами на підборах. Розпущене волосся хвилями розсипалося по плечах, губи були нафарбовані яскраво-червоною помадою. 

— Сходимо кудись? — запитала вона так, немов і не було всіх тих останніх подій і я не дав їй відставку. 

— Ніяких ночівель у мене вдома, хіба що готель. Ніякої стабільності, я не гарантую, що позву тебе ще кудись, — одразу сказав я.

— Я не проти готелю, — вона спокусливо усміхнулася. — Можна пограти у рольові ігри, неначе я покоївка, а ти гість…

Я насупився. Мене чомусь розізлила ця її фраза. Я дійсно хотів би провести цей вечір в зовсім іншій компанії, але раз Віті таке не цікаво, чому я маю бути без сексу?

— Добре, — я розблокував двері на машині електронним ключем. — Сідай…

Мілана швидко ковзнула на переднє сидіння і зручно сіла, причому коротка сукня оголила її ноги майже до середини стегна. 

— Я так скучила за тобою… — промуркотіла вона, дивлячись на мене своїми зеленими, немов у кішки, очима. 

— Прекрасно, - я кивнув. поїхали…

Коли ми вже заходили в номер, я притиснув її до дверей і почав цілувати в шию. Прикрив очі і перед ними одразу постала постать Віти. В моїй уяві вона мала б ледь-ледь відповідати на поцілунки, соромитись і навіть робити спроби відштовхнути мене, але при цьому все одно червоніти і думати про мене… 

Я не міг їй не подобатись, певно, вона обманула мене…

***

Я не збирався тут ночувати, тож одразу після душу вдягнувся і пішов до дверей. 

Мілана гукнула мене: 

— Зустрінемося ще завтра? 

— Завтра точно ні, а там подивимось, бувай, — я махнув рукою і вийшов з номеру. 

Коли спустився вниз на парковку, то побачив, як від моєї машини хтось одразу почав втікати. 

Я насупився. Хотіли вкрасти? Чи, може, щось зробити?

Я пішов з паркінгу, так і залишивши машину там, а сам викликав таксі. Вже по дорозі додому подзвонив охороні і сказав все перевірити… Можливо, це один з моїх ворогів, або у мене вже параноя. Та в будь-якому разі, перевірити варто…

І ще раз нагадав охороні про Віту. Хотів, щоб тепер з неї не відводили очей. Ірраціональне бажання з врахуванням того, що вона навіть не стала моєю коханкою, але врешті-решт, вона моя працівниця і я не хочу, щоб вона постраждала…

ВОРОГ

Вона була дуже схожа на мою кохану. Кожного разу, коли дивився на Віту, думав про це. Зараз, коли знов і знов переглядав цей запис, розумів, що Кір цілував її і робив все те тільки тому що Віта була так схожа на сестру.

Але мені це тільки на руку. Хай закохається ще раз. Я навіть дам йому трохи більше часу, ніж планував. Хочеться знищити його за всіма пунктами. Так само, як він знищив моє життя за двома головними пунктами, так само і я знищу його життя…

Коли до кабінету постукали, я зітхнув і сказав заходити. Одразу побачив Маркіяна, одного з підлеглих, якому я доручив причепити жучки до всіх машин Кіра.

Він сказав: 

— Я встановив жучки, але він мене побачив, довелося тікати.

— Ідіот, — процідив я крізь зуби. — Тепер він буде ще обережнішим. Мені треба знати, коли і куди він переміщується. Вирішуй цю проблему. 

— Ну, я не знав, що він так швидко вийде, зайшов до готелю зі своєю коханкою, я думав, це триватиме якщо не цілу ніч, то все ж допізна…

— Певно, навіть жінку вдовільнити не може, — я задоволено усміхнувся. — Якщо він бачив тебе, то, можливо, віддасть машину на перевірку, — тепер моє обличчя знов було невдоволеним. — Ти маєш відключити жучок, щоб на мене не вийшли за зворотнім сигналом. 

— Я одразу ж його відключив, як тільки відбіг на достатню відстань, — пояснив він. 

— Добре, — я кивнув. — Отже, яке ти пропонуєш вирішення проблеми? Ти ж вирішиш все найближчим часом, правда? Мені недостатньо жучків у будинку.