Глава 5. Віта. Він може бути...

— Зрозуміло, — сказала я. — Вибачте, що забрала у вас час. 

— Все нормально, — він махнув рукою. — Краще ти дізнаєшся мої правила від мене, аніж потім у нас виникнуть непорозуміння.

— Коли я приберу, у вас будуть ще якісь доручення? 

— Принесеш кави з якимось перекусом, сьогодні я попрацюю з дому, ніяких важливих зустрічей вдень все одно не маю. А далі підеш в інші кімнати.

— Добре, — я якраз закінчила прибирати в його кабінеті. — Зараз принесу вам кави. 

Я спустилась на перший поверх і зустріла перед сходами няню з малою. 

— Кирило Олександрович сказав принести йому сніданок, куди мені йти, підкажіть, будь ласка, бо я ще не розібралася, — звернулась я до неї. 

— Пройдіть по коридору туди, другі двері ліворуч, — вона вказала на коридор. — Там зараз якраз Марта Валеріївна, кухар. 

— Дякую, — сказала я. Подивилася на малу, вона була дуже схожа на батька і так само скупилася, з-під лоба дивлячись на мене. 

Потім повернулася і пішла в бік кухні. Коли відчинила двері, побачила повненьку біляву жінку, яка якраз схилилася біля духовки, щось дістаючи з неї. 

— Добрий день, Марто Валеріївно, — привіталась я. — Мене звуть Віта, я нова служниця. Кирило Олександрович попросив принести йому каву і щось перекусити, от вирішила спитати у вас, ви, мабуть, добре знаєте, що він любить… 

— Добрий-добрий, — вона закивала. — Я якраз очікувала, що Кирило Олександрович пошле Михайла за перекусом, він завжди так робить, коли залишається вдома в першій половині дня, — вона вказала на тарілку з сендвічами. — Вже майже все, ще каву зараз дам, — вона підійшла до кавомашини і почала заварювати каву. 

— Він сказав, що сьогодні працюватиме вдома, — кивнула я. — А яка кава подобається Кирилу Олександровичу?

— Він любить американо без молока, — вона забрала чашку, кавомашина якраз доробила каву, і жінка поставила тарілку і чашку на тацю.  

— Просто може колись мені доведеться зробити, то буду знати, — я усміхнулась. — А ви теж живете в цьому будинку? 

— Ні, я приходжу о сьомій і йду так само о сьомій. У мене також є напарниця, ми працюємо по черзі по три дні, — пояснила вона. 

— А дружина господаря десь у від’їзді? — запитала я. 

— Дружина… — вона на секунду замислилась, а потім сказала: — Господар не живе з нею. 

Я знітилася, чомусь мені така думка не приходила в голову, бо я бачила маленьку дитину, а при розлученні діти зазвичай залишаються з матір'ю, тож у мене й сумнівів не було, що Кирило Олександрович розлучився. Хоча тут же я згадала про його коханку, яка розгулювала по будинку, ні від кого не ховаючись. Тоді, коли він сказав, хто Мілана, я відчула, що щось не те, але тільки тепер у моїй голові усе більш-менш розкладом по поличках. 

— Ой, вибачте, я не знала, — сказала я. — Мабуть, це добре, що я спитала у вас, а то раптом би ляпнула щось йому самому. Було б дуже незручно… Адже розлучення — це непроста подія, про неї, певно, не хочеться зайвий раз згадувати…

Вона нічого не відповіла, лише кивнула. Вручила мені тацю. І тільки потім, подивившись на мене, сказала:

— У хазяїна зараз доволі непростий період в особистому житті… Ви, певно, встигли побачити його… — вона на секунду замовкла, але потім все ж сказала. — Дівчину. 

— Так, — кивнула я. — Але вона була чимось невдоволена, мабуть, вони посварилися…

— Молоді дівчата легко закохуються в нього… 

— А він сам? — я подивилась на куховарку. — Мабуть, досі кохає свою дружину? 

Така думка прийшла мені в голову, коли я згадала, як Мілана вимагала поселити її в будинку, а господар, видно, не хотів цього. Може, він розраховував, що його законна дружина ще повернеться? 

— Ну, колись він дійсно дуже кохав її, — замислено відповіла Марта Валеріївна.  

Мені хотілося спитати, чому ж вони розійшлися, але, мабуть, це виглядало б неввічливо, тому я знизала плечима і вже зібралася виходити, тримаючи в одній руці тацю, а другою відчиняючи двері. І тут куховарка сказала те, що змусило мене завмерти на місці і повернутися до неї.

— Але коли його зачепити за живе, — сказала Марта Валеріївна, понизивши голос. — Він вміє бути безжалісним…

***

Ось і чергова глава, дяк за коменти та підтримку)

НЕ ЗАБУДЬТЕ ДОДАТИ КНИГУ ДО БІБЛІОТЕКИ І ПОСТАВИТИ ЇЙ СЕРДЕЧКО, ЯКЩО ВОНА ВАМ ПОДОБАЄТЬСЯ!

Що думаєте, як будуть розвиватись події далі?