Глава 16. Дана

Сніданок перетворюється на випробування. Питання Катерини Сергіївни про мою родину та роботу змушують мене відчувати себе на гачку. Раптом на кухню, як до себе додому, входить Іван Семенович. Батько Макса.

Моє серце стискається. Паніка. Він тут! Я ж тільки вчора надсилала йому звіт, і він знає, що Катерина Сергіївна та Олеся Василівна завітали в гості. Він міг приїхати через це. А що, якщо він мене викриє? Що, якщо він скаже Максу, що я шпигунка? Хоча ні, нащо йому це? Хіба він хотів знати саме за колишню дружину, чи та приходить до сина, і тепер я йому не потрібна? Або ж, що простіше — спитає, що за столом робить служниця? І що я маю пояснювати тоді? Чи Макс продовжить виставу з "дівчиною" і перед татом? Я вже геть нічого не розумію.

Але страх паралізує мене. І тому я повільно встаю з крісла, щоб втекти з поля бою. Здається, мене навіть не помічають. І слава Богу!

— Катю, чому ти не попередила, що приїжджаєш? — голос Івана Семеновича наповнений гнівом.

— А чому мала? І як ти взагалі дізнався, що я тут? — її тон сповнений виклику.

Мої думки шалено крутяться в голові. Як він дізнався? Підозріло дивлюся на Макса, потім на Івана Семеновича. Макс теж дивиться на мене, у його погляді читається підозра. Він, схоже, теж розуміє, що я маю до цього відношення. Мій світ руйнується. Я опинилася між двома вогнями: Іван Семенович, який вимагає інформацію, і Макс, який ненавидить батька і, ймовірно, підозрює мене.

Я намагаюся виглядати спокійною, але відчуваю, як мене дрібно трусить. Ситуація виходить з-під контролю.

— Ти могла б залишитися і в моєму домі, — продовжує Іван Семенович, не зводячи очей з Катерини Сергіївни.

— Нізащо я не переступлю поріг того дому! — Катерина Сергіївна хмикає. — Я дуже щаслива, що Макс вирішив почати нове життя, і я його в цьому підтримую. Давно пора було!

Я помічаю, як Іван Семенович на мить стискає щелепи. Макс спостерігає за ними обома з кам'яним обличчям.

— Ну що ж, — Іван Семенович повертає голову до столу, його погляд ковзає по мені, але він вдає, що мене не помічає. — Сподіваюся, місця вистачить і для мене? Я б не відмовився від ранкової кави.

Я не чекаю ні хвилини. Швидко підходжу до серванта, дістаю чисті прибори та тарілку, і ставлю їх перед Іваном Семеновичем. Він сідає за стіл, продовжуючи дивитися на колишню дружину.

— Дана, дитино, яка ж ти молодець! — лунає голос бабусі Олесі Василівни. Вона мило посміхається. — Який смачний сніданок! Такої помічниці у нас ще не було!

Вона хвалить мене щиро, але так, що Іван Семенович, здається, нічого не розуміє про мою роль "дівчини" Макса. Це добре. Хоча б може цей день переживу без пригод? Хоча, це лише ранок!

Після сніданку, який проходить у напруженій тиші, всі якось швидко вирушають у справах. Максу хтось зателефонував, жінки, обмінявшись хмурими поглядами і колючими зауваженнями з Маленьким-старшим, йдуть у свої кімнати. Я ж збираю посуд зі столу. Іван Семенович раптом підходить до мене. Моє серце знову починає битися, як навіжене.

— Богдано, — тихо каже він, так, щоб ніхто не почув. — У мене для тебе нове завдання. Ти будеш стежити за Катериною Сергіївною та Олесею Василівною в цьому домі. Кожен їхній крок, кожна розмова. І знайди будь-які папери, документи про стартап Макса. Все, що стосується його фінансів, його планів, партнерів. Мені потрібно знати, чим насправді займається мій син. Зрозуміла?

Його слова, його тон – це чистий контроль, чиста влада. Я киваю, відчуваючи, як мене заливає холодом. Моя місія стає ще складнішою і небезпечнішою.