Розділ 7: Макс

Я працюю до вечора, але думки про Богдану не відпускають. Вона сидить у моїй голові, як заноза. Її реакція на мої слова, її очі, повні переляку та рішучості, коли вона намагалася пояснити, що вона не «така». Це все чіпляє. Батько, звісно, зіграв зі мною злий жарт, але несподівано для себе я отримав щось набагато цікавіше, ніж чергову "ляльку".

Ввечері я вечеряю сам. Богдана вже пішла. Її приготовані страви нагадують про неї. Лосось, салат, суп – все ідеально. Вона дійсно вміє дивувати. І це не лише про їжу. Ця дівчина – суцільний сюрприз. Її запах досі витає на кухні, п'янкий і обіцяючий. Я відчуваю його, і це ще більше розпалює моє бажання.

Я знову сідаю за комп'ютер, але робота йде важко. Кожні кілька хвилин я ловлю себе на тому, що думаю про неї. Як вона відреагувала на мій поцілунок в маківку. Як її тіло напружилося, коли я прошепотів про "віддяку". Вона боїться, але водночас в ній є якась дика сила, яка притягує.

Я не звик, коли мені відмовляють. Дівчата завжди самі стрибали до мене в ліжко. І ось з'являється вона – Дана. Просто служниця, яка готує, прибирає і… шпигує за мною? Чи для чого її сюди прислали? І це все її таємниче обличчя, її незграбність у танці, її сльози, її відмова – це все збуджує мене до межі.

Ближче до півночі я розумію, що не можу більше сидіти. Я потребую її. Я не можу чекати до завтра. Моя свідомість наповнена лише однією думкою: я хочу її. Хочу відчути її тіло, її губи, її аромат. Хочу, щоб вона забула про всі свої страхи, про всі свої "не можна".

Я тихо піднімаюся сходами. Кімната для персоналу знаходиться в кінці коридору. Темрява поглинає кроки. Серце стукає голосно, але я не дозволяю собі зупинитися. Моя рука вже на ручці її дверей. Тихо, майже нечутно, я відчиняю.

Кімнату огортає місячне сяйво, що проникає крізь вікно. Вона спить. Її волосся розсипане по подушці, дихання рівне. Вона здається такою вразливою, такою беззахисною. Але це лише підігріває мій азарт.

Я підходжу до ліжка. Мій погляд ковзає по її обличчю, по ледь відкритих губах. Я нахиляюся, відчуваючи її тепло, її солодкий, запаморочливий аромат, який тепер огортає мене повністю. Мої губи торкаються її губ. Легкий поцілунок. Вона не прокидається. Я поглиблюю поцілунок, відчуваючи, як її губи відповідають мені, хоча вона ще спить. Мій язик проникає в її рот, шукаючи відповіді. Я торкаюся її щоки, гладжу її волосся. Вона стогне уві сні, і це збуджує мене ще більше.

Продовжую досліджувати її тіло. Лебедину шию, гострі ключиці… Вже уявляю, як позбавлю її нічної сорочки і… Думки зупиняються, коли її очі розплюшуються. Все ще такі сонні. Вона якось нечітко дивиться на мене, а тоді шепоче:

— Якщо ти мені снишся, то продовжуй… амякщо ні…

— Я снюся, — запевняю її і опускаю свої губи на її груди, як раптом…

— Ніфіга ти не снишся! — скрикує вона і підстрибує. Авжеж, втекти їй не вдається, бо я все ще на ній, тому вона вирішує ситуацію, як може. Різкий удар коліном в пах — і я миттєво відпускаю її. Згинаюся навпіл, задихаючись від болю. 

— Що ти робиш, навіжена?! — ледь чутно хриплю я, намагаючись відновити дихання, але біль пронизує все тіло. Вона вже зістрибує з ліжка. Я бачу її силует, що швидко рухається до дверей. Чую, як вона вилітає з кімнати. Що за дика реакція? Мій план ішов ідеально, а потім... такий неочікуваний удар. В прямому сенсі.

Я залишаюся на підлозі, намагаючись прийти до тями. Цього я точно не очікував. Ця дівчина – справжній дикий кіт. І, здається, гра тільки починається.

Та раптом з коридору доноситься її зойк. Чомусь лякаюся і кидаюся за нею. Що вже натворила?